Публікація відео, на якому батьки дізнаються про загибель сина під завалами у Києві, викликала бурхливу дискусію в українському медіапросторі щодо етичних норм у висвітленні трагічних подій війни. Головна редакторка одного з видань Лєна Чиченіна різко засудила дії ТСН, назвавши їх «трупоїдством», тоді як воєнна кореспондентка та журналістка Анна Калюжна виступила на захист демонстрації людських емоцій як потужного інструменту впливу. Про це повідомляє «Главком».

«Трупоїдство» чи «вражання»

Лєна Чиченіна висловила обурення щодо дій ТСН, які, за її словами, «вивалили відео, на якому батьки дізнаються, що їхній син, на жаль, загинув під завалами». Вона наголосила, що журналісти «кинули знімать синхрон (ред. – запис коментарів героїв новинного сюжету) і бігом перемістилися на батьків», коли побачили «якийсь двіж».

«І це ж ясно, такий момент не можна було впустити! Бо ТСН же у нас вражає! Така драматична сцена пропала б. Світ же повинен бачити!» – написала Чиченіна.

Вона протиставила цю практику роботі інших колег, які, за її спостереженнями, «здебільшого дуже делікатно працювали, не лізли людям в очі, знімали віддалено, ніякого трупожерства собі не дозволяли». На її думку, такі світлини, як «розгублений хлопчик з серветками в руках», «люди, які закривають обличчя від жаху», або «поранений чоловік на носилках, але не крупним планом», є «ще сильнішими, ще емоційнішими, емпатичнішими, глибшими».

Чиченіна стверджує, що «трупоїдство існує не для благородної мети зовнішніх комунікацій, а для трупоїдства», підкреслюючи, що «жодне пристойне іноземне видання отих трешевих світлин не взяло». Вона також засудила заголовок ТСН: «Шалений біль на Соломʼянці дістали ще одне т*ло! Батьки чекали на сина до останнього…».

Людські емоції – головний інструмент боротьби з байдужістю

У відповідь на критику, Анна Калюжна зауважила, що така думка обмежує реальне сприйняття і порівняла ситуацію з фільмом «20 днів у Маріуполі».

«За логікою тих, хто розносить зараз ТСН, фільму «20 днів в Маріуполі» мало б не існувати взагалі», – заявила Калюжна, наводячи в приклад епізоди з фільму, де батьки побиваються над тілом немовляти або син кричить над тілом загиблого батька.

Вона підкреслила, що ці «кричущі докази злочинів ворога» не були б доступні, якби журналісти не зняли «емоції людей. Їхнє оголене горе».

«Якби не наші емоції і оголене горе – світу було би на нас зовсім плювати ще в 2022», – вважає Калюжна.

Вона визнає, що «виставляти кадри з людьми, які проти (а вони, повірте, про це дуже гучно практично завжди заявляють) – це погано» і «виставляти кадри, які принижують людську гідність з ідентифікованим обличчям – погано». Проте, наголошує, що «поза цим, людські емоції – головний інструмент, яким можна передати реальність».

Калюжна зазначила, що після обстрілів столиці «ворогу вдається увігнати людей в стан бєзумія середньої тяжкості». Вона висловила думку, що, можливо, саме цих конкретних людей сьогодні не варто було чіпати, але загалом сильні емоції – це шлях до подолання байдужості.

Відео, опубліковане ТСН.

Нагадаємо, рятувальники дістали тіло чоловіка з-під руїн будинку, зруйнованого під час ракетного удару по Києву. На його порятунок весь день чекали батьки.