Президент Дональд Трамп повідомив про запровадження 25% мита для Індії. Американський президент пояснив це мито несправедливою економічною політикою з боку Нью-Делі. Тобто це ще не ті 100% мита, які Трамп обіцяв країнам, що продовжують енергетичне співробітництво із Російською Федерацією.Але коли Трамп говорив про запровадження нового мита для Індії, він згадав про те, що Індія продовжує торгувати із Росією енергоносіями, а також купує російську зброю в час, коли всі зацікавлені у припиненні російського нападу на Україну. І таким чином американський президент попередив Нью-Делі, що до 25% мита, яке вже зараз запроваджено проти індійських товарів, що поступають на територію США, можуть бути додані ще 100%. Це досить серйозний тиск на Нью-Делі.Тим більше згадаємо, що міністр енергетики Індії нещодавно підкреслив, якщо Сполучені Штати дійсно запровадять санкції проти російської нафти, в Індії готові відмовитися від цієї продукції, щоб не псувати стосунки зі Сполученими Штатами.Однак тоді, як ми розуміємо, у Нью-Делі обмірковували швидше стовідсоткове мито Сполучених Штатів проти Індії в разі, якщо вона залишається покупцем російських енергоносіїв. А не 125%, які Індія може отримати, якщо буде зберігатися й актуальне мито Дональда Трампа, і буде запроваджений новий тариф для союзників Російської Федерації.Читайте також: Ультиматум Трампа: торги будуть довгимиМожна сказати, що буквально через добу після того, як Трамп скоротив термін свого ультиматуму російському президенту Путіну з 50 днів до 10, він перейшов до конкретних дій, до конкретного тиску проти союзників Російської Федерації в енергетичній сфері.Звісно, не менш важливою, ніж позиція Індії, є позиція Китаю. Міністр фінансів США Скотт Бессент, який раніше обіцяв провести із Пекіном перемовини щодо закупівлі іранської та російської нафти, зараз говорить, що представники Китайської Народної Республіки взагалі не бажають обговорювати тему закупівлі російської нафти з американськими перемовниками, бо підкреслюють, що закупівля російських енергоносіїв є суверенним правом для Китаю."Ну, що ж, — дещо саркастично сказав американський міністр фінансів, — якщо вони вважають це суверенним правом, вони будуть мати у додаток ще й 100%". Так, тепер є досить важливим зрозуміти, як будуть реагувати у Нью-Делі і як будуть реагувати у Пекіні.Як на мене, Індія швидше за все дійсно може відмовитися від закупівлі російської нафти. До початку так званої великої війни Росії проти України, Росія взагалі не відігравала серйозної ролі на індійському нафтовому ринку. За останні роки кількість російської нафти для постачання Індії збільшилася буквально у рази. Але разом із цим збільшилася і кількість країн, у яких Індія закуповує нафту.Таким чином Нью-Делі дійсно може без особливих проблем відмовитися від нафти, яку продають російські корпорації, відмовитися від прибутку щодо купівлі російської нафти за рупії й продажу зроблених з цієї нафти нафтопродуктів за долари, замістити це іншою нафтою, може не такою дешевою, але все одно прибутковою, і таким чином не побоюватися санкцій ані від Сполучених Штатів, ані від Європейського Союзу.До речі, на одному з індійських комбінатів, який вже потрапив під санкції ЄС у зв'язку із тим, що виробляє свої нафтопродукти з російської нафти, почали перехід до заміщення російської продукції.Читайте також: "Прискорений" ультиматум Трампа. Чого очікуватиЗ Китайською Народною Республікою, звичайно, буде важче. Очевидно, що для голови Китаю Сі Цзіньпіна закупівля й іранської, і російської нафти є політичним насамперед кроком, а зовсім не тільки економічним. Так, можуть сказати, що іранська і російська нафта дешевша для китайської економіки, ніж будь-яка інша. Однак в мене немає жодних сумнівів, що у Сі Цзіньпіна, враховуючи ту особливу роль, яку Китай зараз відіграє на Глобальному Півдні, були б і інші опції для дешевої нафти.Але саме закупівля Китаєм нафти з Ірану дозволяє режиму аятол продовжувати готуватися до своєї ядерної програми, і таким чином бути головним дестабілізатором у регіоні, головним опонентом США та Ізраїлю, прямою загрозою існуванню єврейської держави.Якби Пекін не купував російської нафти, я абсолютно впевнений, що Володимир Путін не мав би можливостей довго продовжувати російсько-українську війну. Принаймні почав би думати про припинення вогню, усвідомлював би, що у російського бюджету не буде згодом грошей не тільки на продовження воєнних дій, але й на підтримання соціальної стабільності, такої важливої для Путіна для того, щоб продовжувалася війна.Читайте також: Угода США і ЄС перекреслює план хабаря Путіна ТрампуТоді виникає досить просте питання: а що робити в ситуації, коли ми з вами зараз будемо спостерігати за діями американської адміністрації? Ну, зрозуміло, — якщо американцям вдасться знайти дійсно дієві інструменти й проти Нью-Делі, і проти Пекіна, якщо Індія відмовиться від закупівлі російської нафти, а Китай принаймні скоротить її отримання, то у російського бюджету можуть виникнути реальні серйозні проблеми. І Путіну дійсно доведеться думати про завершення російсько-української війни.Якщо ж ми з вами побачимо, що Китай не звертає жодної уваги на трампівські попередження, навіть не намагається камуфлювати подальший економічний союз з Росією, купує російську нафту навіть у більших обсягах, то це означатиме, що Путін може не звертати жодної серйозної уваги на попередження Трампа. І Росія, з одного боку, стає країною набагато більш залежною від китайської підтримки, а з іншого — органічною частиною зусиль Пекіна з дестабілізації Заходу. І в цьому вигляді Путін, поза сумнівом, потрібний Сі Цзіньпіну, як така проксі-сила, яка може дестабілізувати і Європу, і Близький Схід разом з Іраном, і демонструвати нездатність Сполучених Штатів втілити у життя президентські плани щодо завершення військових конфліктів.Але невідомо, наскільки стан китайської економіки дозволить голові Китайської Народної Республіки кинути відкритий виклик американському президенту без якихось реальних серйозних наслідків для економіки Китаю.Так що, наступні тижні будуть досить важливими, я б сказав, визначальними з точки зору розуміння нами американських можливостей і реального змісту відповіді навіть не Кремля, а керівництва Індії, Китаю та інших країн, які продовжують ще закуповувати російську нафту.ДжерелоПро автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. ШевченкаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.