Попри роки життя за кордоном, значна частина українців у Польщі дедалі більше перебуває у стані соціальної невизначеності, зберігаючи сильний потенціал для повернення додому. Про це свідчать результати масштабного соціологічного дослідження, проведеного у травні-червні 2025 року Аналітичним центром Gremi Personal у семи найбільших містах Польщі. Опитування охопило 1 560 респондентів і розкрило складну картину інтеграції та прагнень українських мігрантів, пише «Главком».

Дослідження показало, що кількісні показники інтеграції українців у польське суспільство виглядають позитивно: понад 80% опитаних мають стабільну роботу, часто з перспективою довготривалого перебування. Це спростовує «політичний маніпулятивний міф про соціальну пасивність чи утриманство українців», зазначають аналітики.

Однак за цими формальними ознаками криється глибша тенденція: лише 11% респондентів вважають себе повністю інтегрованими, ще третина – «наполовину своїми». Основною причиною такої невизначеності є не відсутність документів чи незнання мови, а відсутність відчуття прийняття з боку суспільства. Несподівано 69% опитаних стикалися з негативним ставленням, а половина майже не має неформальних контактів з поляками поза роботою.

У відкритих відповідях українці часто згадували, що негативна реакція посилилась під час передвиборчих кампаній та економічної нестабільності, коли іноземці, зокрема українці, ставали зручними «винними» у зниженні зарплат, чергах до лікарів чи конкуренції за соціальні ресурси.

Питання про майбутнє виявило значну невизначеність: 45,3% опитаних заявили, що «не знають», чи залишаться в Польщі, оскільки їхнє рішення залежить від обставин. Водночас 17,9% планують повернення до України, щойно це стане безпечно, а 10,4% – залишаються ще на кілька років, вважаючи Польщу тимчасовим притулком. Лише 13,2% хочуть залишитися назавжди, якщо буде стабільність, і стільки ж вже планують будувати життя в Польщі надовго.

Ці дані є важливим сигналом для українського суспільства й держави: за умов безпеки, стабільності та чіткої державної політики повернення не лише можливе, а й бажане для багатьох.

Для українців найважливішими факторами повернення є: 

• Впевненість у завтрашньому дні – 30,7%.
• Можливість бути поруч із родиною – 23,6%.
• Звичне оточення – 15,1%.
• Хороша робота – лише 10%.

Це свідчить про те, що економічні мотиви не є єдиними. Сильна емоційна та культурна прив’язаність до України не зникла, а лише відкладається.

Результати дослідження демонструють, що попри формальну інтеграцію, значна частина українців у Польщі зберігає відчуття соціального відсторонення. Це створює ситуацію глибокої амбівалентності: з одного боку – економічна стабільність і побутова впорядкованість, з іншого – брак емоційної безпеки, прийняття та довгострокової перспективи.

Для України це створює реалістичне вікно можливостей для формування політики повернення. Значна частина громадян за кордоном не вкоренилася остаточно і готова розглядати репатріацію за умови базових гарантій – безпеки, роботи, житла та передбачуваного державного курсу. Водночас для Польщі ці результати є сигналом до перегляду комунікаційної та інтеграційної політики, аби уникнути втрати кадрового ресурсу, який сьогодні є критично важливим для її економіки.

Нагадаємо, зміна президента Польщі не вплине на підтримку України та проєвропейський курс Варшави.