Влітку 2024 року партію колишнього народного депутата Сергія Тігіпка "Сильна Україна" очолив новий керівник – Батир Усаров. Про цю людину відомо мало: раніше в політиці він помічений не був, ніяких бізнесів ніколи не мав, нерухомості також. Однак дещо за свої більше ніж 30 років він таки встиг отримати – два обвинувачення в кримінальних справах.

За даними аналітичної платформи YouControl та реєстру судових рішень, у 2017 році Усаров з товаришами спочатку безуспішно намагалися викрасти дві бетонні плити, а вже за декілька днів в іншому місці таки змогли поцупити сушильний комплекс. Тоді Усаров отримав випробувальний строк на 2 роки. Проте вже в 2023 році він знову порушив закон. Цього разу він вкрав навушники, які лежали на стійці у кав'ярні. За це Усаров отримав черговий дворічний випробувальний термін.

Такий професійний досвід, ймовірно, став непоганою основою для роботи головою партії. Правду кажучи, зміни в "Сильній Україні" – це лише один із багатьох прикладів того, як працює ринок політичних партій.

Зазвичай раптова поява нового керівника, невідомого широкому загалу, а іноді зміна назви, є ознаками продажу партії.

Створити власну політсилу – завдання важке, а взяти участь у виборах без неї – неможливо. Проблему вирішує наявність декількох мільйонів гривень та допомога "бізнесмена", який на цьому спеціалізується. 

На одному з прикладів роботи таких "бізнесменів" Рух ЧЕСНО розбирався, як продають і купують українські політичні проєкти.

[BANNER5]

Партійний бізнес із російським слідом

Під час воєнного стану зареєструвати нові партії в Україні неможливо. Щоправда, ця законодавча норма не особливо впливає на тих політиків, які досі не мають власної політичної сили, але задумуються про майбутні вибори.

Зазначимо, що офіційно купити партію неможливо, проте за наявності певної суми коштів та відповідної пропозиції зробити це доволі легко. 

Подібні практики існували давно, але нині це набуло більшого масштабу. Якщо раніше одна людина могла мати одну чи декілька партій на продаж, то тепер існує, ймовірно, організований бізнес. Так із маловідомим широкому загалу Денисом Нечепоруком пов'язані десятки політсил, зокрема й згадана вище "Сильна Україна".

Денис Нечепорук у політиці досить давно – він тричі балотувався у Верховну Раду, хоча й щоразу неуспішно. В 2020 році Нечепорук у своїй програмі активно виступав проти коронавірусних обмежень. На його думку, вірус був вигаданим, а пандемія існувала лише у ЗМІ.

Відео зі сторінки Дениса Нечепорука у Facebook

Політичну кар'єру Нечепорук розпочав у 2008–2012 роках з роботи помічником тодішнього депутата від Комуністичної партії Володимира Даниленка. У 2014 році Нечепорук заснував партію "Контроль. Порядок. Справедливість", яка перед виборами в 2020 році перетворилася на "Партію простих людей Сергія Капліна". Правда, із самим Капліним жодного зв'язку вона не мала, а була повним клоном реально існуючої "Партії простих людей". У 2020 Нечепорук також очолив партію "Товариш". 

Наступним яскравим етапом життя Нечепорука став 2023 рік. Тоді він, імовірно, отримав контроль як мінімум над шістьма політичними проєктами. Наступного року – ще щонайменше над вісьмома.

Визначити, що всі ці партії пов'язані з однією людиною, достатньо легко. Що їх об'єднує? По-перше, номер телефону. Так, як мінімум шість партій вказували в контактних даних номер, який належить, імовірно, самому Нечепоруку. 

Підписи до номеру Нечепорука, за даними GetContact

Судячи з тегів за цим номером телефону, Денис Нечепорук продає не лише партії, а й громадські організації. Це пояснює значну кількість ГО, зареєстрованих на нього – понад 40. Ці організації не ведуть публічної діяльності, проте серед них є цікаві приклади, як-от " Союз дружби і співробітництва "Україна – Росія". 

Цікавий також підпис до номера Нечепорука в мобільному застосунку GetContact "Регистрация. Партии.50.000. Встречать". Серед іншого, тег може вказувати на потенційну ціну купівлі партії. Ми поспілкувалися із самим Нечепоруком, щоби це перевірити:

[BANNER1]

– Нам вас порадили, що ви можете допомогти. Ми думаємо зробити партію. Нам треба юридична особа та бажано ГО… Можете допомогти?

– Є, звичайно (і партія, і ГО – прим.ред.), – Нечепорук.

– А зорієнтуєте по грошах? І по строках?

– 50 тисяч доларів, приблизно 60 тисяч доларів разом під ключ. По строкам – 3 неділі, – Нечепорук.

– Вам треба дати, хто буде керівником? Що ще треба?

– Керівників місцевих організацій, чотирнадцять (людей – прим. ред.), – Нечепорук.

– Тобто 60 тисяч, але ви можете придумати, щоб не кеш (оплата готівкою – прим. ред.)?

– Можна, так, – Нечепорук.

Також Денис Нечепорук запропонував обговорити деталі при особистій зустрічі в Києві. А втім, вона так і не відбулася, адже ми насправді не зацікавлені в купівлі ні партії, ні громадської організації.

Окрім уже згаданого номера телефону, партії Нечепорука об'єднують ще декілька факторів. Серед них – як електронні адреси, так і фізичні. За даними YouControl, у контактах партій вказані пошти "@ukr.net" зі схожими іменами – "ukrparty", "UKRPARTY", "newparty2023" та інші. Для цього домену не потрібні унікальні телефонні номери, щоб зареєструвати нову адресу. 

Ще одна спільна ознака цих партій – фіктивні керівники, часто з наявністю кримінальних обвинувачень. Мова йде не лише про згаданого вище Батира Усарова , який вкрав навушники. Так, наприклад, партію "Вільні та вірні" очолює Ярослав Конуп . За даними YouControl, у 2014–2015 роках він мав одразу декілька кримінальних справ через незаконний обіг наркотичних речовин та крадіжки. Серед іншого, він вкрав холодильник у своєї матері.

Ще один приклад – нібито голова партії "Нова сила" Ганна Пасічник . У 2023 році її позбавили батьківських прав через неналежний догляд за дітьми та пияцтво. А вже за пів року після цього Пасічник, за документами, очолила партію. Цей список можна продовжувати, адже більшість партій Нечепорука юридично очолюють люди, які щонайменше ніколи не були залучені до політики. 

Чи успішний подібний бізнес? Об'єктивно оцінити важко, та принаймні одну партію Нечепоруку, ймовірно, вдалося продати. Так у 2024 році Лейбористська партія змінила назву на "Ми – кам'янчани". До того приблизно рік її контролював Нечепорук, а от новим керівником став Михайло Іванішен . У 2020 році він балотувався від "За майбутнє" у Кам'янець-Подільську міську раду, проте не був обраний. Тому, можливо, партія "Ми – кам'янчани" продовжить своє існування у вигляді фактично регіонального проєкту.

[BANNER2]

Цікавим є також випадок із партією "Слава", раніше – "Козацька слава" та "Євротурбота". Нечепорук, за даними реєстрів, отримав контроль над нею наприкінці 2023 року. Саме тоді змінилася адреса, а в контактних даних з'явився згаданий вище номер телефону. Щоправда, уже за рік рішенням суду діяльність партії заборонили через антиукраїнську діяльність. Купівля подібної політсили навряд чи може вважатися успішною інвестицією.

Водночас успіх бізнесу Нечепорука вимірюється не лише проданими партіями. Окрім уже згаданої ГО "Союз дружби і співробітництва "Україна – Росія", за даними YouControl, Нечепорук має російський бізнес. У 2023 році він заснував компанію "Юстур 2023" у російському місті Казань. Про цей бізнес нічого не відомо, компанія публічної діяльності не веде. За даними реєстрів, Нечепорук відкрив у РФ туристичне агентство. Варто зазначити, що він має декілька туристичних компаній і в Україні, хоча про їхню роботу нічого не відомо.

Чи можна використовувати подібні компанії для відмивання коштів, зокрема російських? Цілком. Водночас офіційних підтверджень цьому немає, тому, можливо, Денис Нечепорук – просто бізнесмен із компанією в Росії, який цікавиться українською політикою та контролює десятки українських партій. 

Варто також нагадати, що партії та громадські організації можуть отримувати місця у виборчих комісіях. Тому така концентрація політсил та ГО в руках однієї людини з російськими зв'язками стане значно небезпечнішою за умов наближення повоєнних виборів.

Які ще партії перейменовували?

Загалом з початку повномасштабного вторгнення як мінімум 78 політичних партій змінили керівника, 39 – назви. У це число входять і партії, пов'язані зі згаданим Нечепоруком, проте список ними не обмежується. 

Так, наприклад, змінився керівник забороненої ОПЗЖ. Раніше ним був Юрій Бойко , а з жовтня 2024 року – Руслан Астахов , колишній помічник Бойка. 

Зазначимо, що партія ОПЗЖ не подає фінансові звіти з 2020 року, проте навіть заборона її діяльності не звільняє від цього обов'язку. Тому за останні декілька років НАЗК неодноразово подавало до суду на Бойка, який був головою ліквідаційної комісії партії. Тепер свіжі позови 2025 року адресують Руслану Астахову.

Ще одним цікавим прикладом є "Партія миру та розвитку". До 2019 року вона називалась "Опозиційний блок – Партія миру та розвитку". Тоді до неї позивався нині заборонений Опоблок з вимогою змінити назву, що і сталося. У 2019 році перед парламентськими виборами "Партія миру та розвитку" об'єдналася з Опоблоком та ще декількома партіями. 

[BANNER3]

Після цього партія ніякої активності не вела аж до середини 2024 року. Тоді її керівником став Ігор Чумаченко , депутат Запорізької міської ради від Опоблоку. Попередній керівник партії Віталій Кисіль , судячи з декларації, працює радником мера Запоріжжя. 

Обидва згадані політики напряму пов'язані з Ахметовим. За даними декларацій, Кисіль лише в 2023 році отримав понад 7 мільйонів гривень заробітної плати від "Метінвесту", а Чумаченко – понад мільйон гривень від профспілки "Запоріжсталі" в 2024 році. Тому "Партія миру та розвитку" має всі шанси стати основною платформою впливу Ахметова на повоєнних виборах, якщо її не спіткає доля самого Опоблоку.

Список перейменованих партій можна продовжувати довго, але встановити достеменно, чи справді політсилу хтось купив, чи відбуваються просто внутрішні зміни – майже неможливо. 

Що більше в Україні та за кордоном говорять про вибори, навіть за відсутності умов для їхнього проведення та постійних наступів росіян на фронті, то активнішим буде ринок політичних партій. Побороти його повністю можливо буде після оновлення закону "Про політичні партії". 

Реформа мала би, серед іншого, сильно спростити реєстрацію нових партій. Річ у тім, що зараз для цього необхідно зібрати тисячі підписів, провести збори, затвердити статут і програму – весь процес довгий та потребує значних ресурсів. Проте робота над реформою ведеться з 2020 року, а оновлений законопроєкт досі не був зареєстрований. 

Поки цього не сталося, а ринок партій продовжує існувати, ним можуть скористатися не лише українські політики, що шукають собі політсилу, а й Росія. Про це свідчать як десятки партій під контролем однієї людини з російським бізнесом, так і можливе переродження Опоблоку. 

Запобігти такому російському впливу в нинішніх умовах важко, але можливо. Щоправда, це вимагатиме якісної співпраці між СБУ, контролюючими органами, наприклад, НАЗК, та навіть Міністерством юстиції, яке реєструє зміни в партіях.

Вікторія Максимова, Рух ЧЕСНО