Імітація Путіним Карибської кризи: блеф чи реальність?
glavcom.ua
Mon, 25 Nov 2024 12:56:33 +0200
Той, хто бачив фрагменти з останнього виступу Путіна, під час якого він вже відверто почав погрожувати Заходу, не міг не помітити, що російський диктатор знаходиться в абсолютно неадекватному стані.
Психічний стан ції особи показу, що йому потрібно було б якнайшвидше звернутися до психіатра, однак він вперто продовжу нагнітати ситуацію, провокуючи новий виток конфронтації з Україною та західним світом.
Пропагандистське телебачення створило в Російській Федерації диктатору імідж непереможного лідера нації, і тепер він хоче нагнути під себе увесь світ, як це вже вдалося йому зробити з Росію. Скажений російський цар з усіх сил намагаться утримати владу, що знаходиться в руках покоління персонажів за сімдесят.
Які зовсім не бажають ризикувати, звільнивши свої насиджені десятиліттями місця для нових поколінь.
Очевидно, що Путін готуться займати покої Кремля доти, поки буде живим.
Сьогодні в Росії домінують політики, які виросли в брежнвському СРСР, котрі увібрали в себе, а тепер повторно запропонували російському населенню, типовий агресивний пізньорадянський неоімперський менталітет.
Цим і пояснються путінське маніакальне бажання за будьяку ціну відродити Радянський Союз.
Але який же, в розумінні кремлівців, Радянський Союз без втягнутої туди силою України Цього геополітичного маніяка видають очі.
Затуманені очі особи психопатичного типу, котра збочена на реалізації свої навязливої ідеї фікс, перетворивши її на основну місію свого життя.
Для Путіна його головне історичне призначення знищення державності України.
Політичні і психологічні мотиви безумного маніякамісіонера абсолютно зрозумілі він очища світ від кимось видуманих українців та від штучно створеної України, існування яких нібито велетенською загрозою для безпеки російської держави.
Проте цей збочений садист керуться не тільки політичними мотивами у виборі жертв, його імперськошовіністичне нутро не здатне змиритися з інакшістю життя на колись колонізованих територіях, які Московщина 337 років вважала своїми. Але в Росії зараз нема людини, яка могла б сказати психічнохворому тирану, що він своїми нерозсудливими діями поставив під загрозу увесь світ та провоку початок Третьої світової війни.
Його міфічний тоталітаризм оснований на міфах сталінських часів, які він намагаться реалізувати у ХХІ столітті.
Путін за допомогою ракет, бомб та Шахідів робить спробу відкрити для московитів псевдогоризонти майбутнього.
При цьому одночасно демонструючи й навязуючи всьому світові свою систему силових кривавих цінностей, як довершену магію конче необхідних змін для людської цивілізації.
Створивши мафіозну структуру нинішньої російської влади, він ненавидить інтелектуалів, інтелігенцію та усіх тих, хто чита книжки і черпа інформацію з Інтернету.
Його джерело інформації це повністю контрольоване владою телебачення, яке функціону таким чином, що доносить до нього саме те, що він бажа почути.
Мафіозі, соціопат і расист Путін увібрав у себе все найгірше, що могло зявитися в Московії в пострадянський період.
Хоча він пробу видати сво бачення перебудови світового порядку за вимоги сучасної доби.
А залякування решти світу ядерним Армагеддоном та Третьою світовою війною стали його головними аргументами, за допомогою яких він хоче змусити Америку та вропу відступити, і віддати Україну на розтерзання московським агресивним варварам.
Збочений деспот з усіх сил блефу, адже йому добре відомий реальний стан справ в Російській Федерації.
Як і те, що якщо він й далі буде продовжувати війну в Україні, то в середині або в кінці 2025 року увесь світ побачить неминучий крах російської економіки.
Досі Путіну, щоб він там не робив, якимось дивним чином вдавалося уникати палацового перевороту.
А система, вибудована ним за 25 років узурпації влади, амортизувала та помякшувала економічні виклики, дозволяючи його режиму, хоч якось далі триматися на плаву.
Проте це не може тривати вічно.
Адже навіть опора його злочинного режиму підгодовані ФСБешники, ГРУшники, СВРерщики, МВДешники, Росгвардія та інші представники силових структур, яким путінська терористична держава Росія делегувала сво право на застосування сили, навряд чи захочуть жити далі в занедбаній та агонізуючій країні.
Країні з неминучою 50 відсотковою обліковою ставкою, незворотною 300 відсотковою галопуючою інфляцію та замороженими вкладами. Не кажучи вже про могутніх мафіозіолігархів, яких навряд чи може задовольняти стан речей, коли соціальні заворушення, бунти та повстання, які розпочнуться в національних регіонах Російської Федерації, звідти перекинуться на Москву, СанктПетербург та інші великі міста Росії.
Також правлячі групи не може не хвилювати ситуація, коли завдяки санкціям, для них зараз нема легкого способу вивозити свої чесно вкрадені доходи на Захід.
Оскільки валютні резерви Росії майже вичерпалися, а такі компанії, як Газпром, опинилися на грані банкрутства, здатність Путіна підтримувати курс рубля по відношенню до долара стрімко вичерпуться.
І тут диктатору вже нічим не зможе допомогти навіть така майстриня економічної еквілібристики, як голова Центрального банку Російської Федерації Ельвіра Набіулліна.
Набіулліна, як і її політичний патрон, також вонною злочинницею.
Адже якби не її лиходійні старання, то війна Росії в Україні мала шанс закінчитися ще в 2023 році.
Путін кидаться зі сторони в сторону, блефу, робить вигляд, що Росія вже перемага, а дійсність діаметрально протилежною.
Коли в Москви йшло все добре, то навіщо ж тоді Кремлю так потрібне було розгортання північнокорейських військ для боротьби з українською армію в Курській області.
Що насправді нічим іншим, як ескалацію конфлікту, провокацію, цинічною та відчайдушною стратегію, котра покликана за будьяку ціну вибити ЗСУ з Курщини. Але ситуація складаться таким чином, що Україна для Росії життво надважлива, без неї Путін не може відродити російську імперію.
Тому Кремль готовий ризикувати.
Водночас Україна для Сполучених Штатів це питання вибору, і Америка довгий час не була готовою надавати українцям всю необхідну допомогу.
В Москві дуже сподіваються на зміну влади у Вашингтоні.
Вважаючи, що у військовому конфлікті політична воля часто ма більше значення, ніж військова міць.
Проте військова міць таки ма сво значення.
У російськоукраїнській війні ймовірні швидкі зміни, а й, можливо, критично необхідний перелом, завдяки тому, що США дозволили Україні використовувати балістичні ракети ATACMS.
Наступний крок мав би бути за вропейським Союзом, щоб той збільшив поставки зброї в Україну разом з ініціюванням переміщення військ.
Рух військ НАТО міг відбуватися вздовж кордону Росії з Фінляндію та поблизу кордону з Україною.
Обидва кроки розірвали б проблематичну нерішучість вросоюзу у протистоянні з Російською Федерацію.
Ця нерішучість походить від переконання, що Україна перебува у стані війни з Росію, а вросоюз ні.
Таке вибіркове мислення нічим іншим, як помилкою обднаної вропи.
Котру необхідно якомога швидше виправити.
Тим більше, що сам Путін весь час підкреслю, що Росія вою не з Україною, а з НАТО.
А більшість держав вросоюзу членами Північноатлантичного альянсу.
С мав показати, що він готовий спілкуватися з Путіним у той спосіб, який він легко зрозумі.
Тобто силовий.
Взамодія з Путіним на площині сили ста диним способом донести, що підтримка вросоюзом України це не просто пусті слова, і С вважа Україну елементом обднаної системи безпеки вропи.
А сама Росія набагато вразливіша, ніж про це дума диктатор.
вропа мусить остаточно визначитися, а не озиратися на те, що у разі посилення допомоги українцям, цей геополітичний маніяк стане її ворогом.
Путін і так , й завжди буде ворогом обднаної вропи.
Тому він постійно намагаться розднати вропейців, порушити їхню солідарність та згуртованість.
Поводитися так, ніби вросоюз тільки якимось допоміжним помічником України, означа для вропейців займатися самообманом.
Парадокс ситуації в тому, що підготувати ґрунт для загальної деескалації реально тільки вдаючись до подальших мілітаризованих кроків.
Рішення щодо надання дозволу Україні використовувати ракети ATACMS на території Російської Федерації найкращим вибором, тому що коли б Москві вдалося взяти українські території під свій контроль, то це стало стратегічною поразкою і для вропи.
Україна ма стратегічне значення не тільки для Росії, а, в першу чергу, для обднаної вропи.
Якщо б Путіну вдалося захопити Україну та знищити її державність, то це відкрило шлях для московської орди не лише в Східну, а й в Західну вропу.
Бо тоді Російська Федерація просто повисла над вропейцями, вишукуючи найбільш сприятливий для себе момент, аби розпочати нове вторгнення.
Імітація Путіним Карибської кризи блеф чи реальність Очевидно, що Путін прийшов у відчай, адже у нього не виходить зробити з Україною те, що він хотів.
Звідси й удар по Південмашу в Дніпрі міжконтинентальною балістичною ракетою, нові залякування ядерною зброю та інші неадекватні дії диктатора.
Проте, яким би злим на увесь світ він не був, Путін не готовий ризикнути та застосувати ядерну зброю, щоб розпалити світову пожежу.
Застосування Росію ядерної зброї проти України чи її союзників по НАТО остаточно зробить Росію державоюізгом на багато десятиліть вперед.
Російська ядерна зброя корисна лише в тій мірі, в якій вороги Росії вважають, що вона може бути використана.
І це здаться все менш імовірним, чим більше Путін погрожу її використанням.
Чим може закінчитися нагнітання Москвою нового витка конфронтації з Україною і Заходом Чи у Росії взагалі сили для протистояння з НАТО Вся стратегія Путіна полягала в тому, щоб за три дні перемогти Україну, захопивши Київ.
Після ції невдачі та відступу зпід української столиці, його злочинна терористична армія застрягла у війні на виснаження, яку Москва нездатна виграти.
Фінансові резерви у Кремля закінчуються, під час мясних штурмів вже перемелена величезна кількість російських військ, продовження російськоукраїнської війни в такому ж темпі не тільки критично послаблю, але й незворотно доб й без того дуже слабку економіку Російської Федерації.
У такому випадку крах режиму Путіна буде неминучим.
І якщо Захід збільшить свою рішучість та поставить Україні повний набір наступальної та оборонної зброї в необхідній кількості, то на Путіна чека поразка та гарантоване усунення від влади.
Адже навіть населення Росії, яке нашпиговане насиченою пропагандою, усуне узурпатора, якщо він програ війну, яку так необдумано розпочав проти мирної сусідньої країни.
Останні новини
більше новин