Воскрешение надежды
www.pravda.com.ua
Sun, 20 Apr 2025 05:30:00 +0300
Чим зміцнювати надію, коли так багато стається речей, що підживлюють зневіру та розпач, а початкові добрі сподівання не справджуються Чи взагалі можливо це, і особливо в час війни Четвертий Великдень ми зустрічаємо в умовах повномасштабної російської агресії.
І хоча подія, яку ми вшановуємо нині, сталася майже дві тисячі років тому, але спогад про неї, усвідомлення її значення для нас сьогодні, особливо в умовах війни, необхідні навіть більше, ніж це було в мирний час.
Для багатьох свято Великодня з дитинства асоціюється з урочистою службою в храмі, з освяченням пасок, писанок та крашанок, зі святковим родинним столом, з вітанням Христос воскрес.
Навіть у часи радянського державного атеїзму та примусових обмежень, накладених більшовицькою диктатурою на церковне життя, великоднє святкування залишалося тим, що гонителі не змогли витравити зі свідомості більшої частини суспільства.
Але не треба забувати, що зовнішні народні звичаї та традиції, які прикрашають святкування Христового Воскресіння, є лише формою, але не змістом урочистості.
Навіть більше сама Пасха Христова як свято складається не лише з прославлення воскресіння Спасителя з мертвих, але також нерозривно поєднана із вшануванням усього, що передувало цьому.
Протягом тижня перед Великоднем ми згадуємо страждання і смерть Сина Божого.
Ми згадуємо про зраду одного з близьких учнів.
Згадуємо несправедливе судилище і беззаконний вирок Нехай буде розпятий.
Згадуємо про страждання і смерть на хресті, про поховання тіла Господа Ісуса Христа в гробі.
Так ми нагадуємо собі, яким важким був шлях до перемоги над смертю, якою дорогою ціною вона була виборена.
І в ту мить, коли Спаситель з хреста вигукнув останнє слово Звершилось та віддав дух, хіба не здавалося усім навколо, що це є гіркий кінець для надії Вороги Христа раділи, Його Мати та учні плакали в розпачі.
Але всім здавалося, що смерть і поховання тіла у гробницю є тією межею, за якою нема вже жодних людських підстав на сподівання.
Але, попри все, смерть не змогла остаточно здолати Христа, і гріб утримати Його, як мертвого, в землі.
Христос воскрес І тому свято Воскресіння Христового це ствердження тієї істини, що на перемогу правди та добра необхідно сподіватися завжди.
Немає таких перешкод та обставин, які врештірешт не були б змінені.
Немає такої темряви і такого зла, які неможливо було б перемогти.
Коли відбувається війна, то кожна з воюючих сторін шукає собі союзників.
Союзників сильних, надійних, які справді можуть допомогти і не зрадять у найбільш важкий момент.
У боротьбі життя і правди проти темряви та тиранії зла для кожного, хто бореться на боці істини, завжди є справжній союзник непереможний і незрадливий.
Христос, Який воскрес з мертвих, Який зруйнував владу смерті Він є Той, Хто завжди дає надію.
Бог допомагає тим, хто бореться зі злом.
І воскресіння Сина Божого з мертвих, Його перемога завжди надихають і обнадіюють.
Тирани минулого та підвладні їм орди слуг зла здавалися у свій час непереможними.
Більшовики та нацисти вірили, що злочинні режими, які вони створюють, це надовго, а, можливо, навіть навічно.
Однак і нацистський рейх, і радянська імперія зла були повалені та зруйновані, хоча в моменти своїх тріумфів видавалися нездоланними.
Тому я абсолютно переконаний, що нинішня російська імперія зла теж зазнає свого краху, а її правительтиран посяде місце в історії серед ганебних злочинців, память про яких проклята людством.
Бо на нашому боці, на боці України правда.
А там, де правда там Бог, найбільш вірний і могутній з усіх можливих союзників у нашій справедливій боротьбі.
Протягом новітньої історії ми не раз вже були свідками того, що в моменти, коли здавалося, ніби зло перемагає, воно зазнавало своєї поразки.
Від путчу в Москві, який мав на меті повернути назад часи комуністичної диктатури, минуло лише кілька днів до проголошення відновлення незалежності України, яка стала переможним підсумком століття наших визвольних змагань.
Помаранчева революція, Революція гідності перемагали тому, що на боці народу, який повстав проти неправди і тиранії, була істина і було благословення Боже.
Відкрита російська війна проти України триває вже дванадцятий рік, вже понад три роки вона є повномасштабною та особливо руйнівною.
Це страшні числа.
Але коли згадати, як вороги і не лише вони вважали, що Київ впаде за три дні, то ці цифри набувають іншого значення.
Україна чинить спротив одній з найбільших держав світу, одній з найбільш жорстоких і безпринципних тираній сучасності.
І вже одне лиш те, що Україна є, що вона довго протистоїть агресору і бореться, попри всі виклики та труднощі, не може не надихати надією.
Надихають надією наші герої відомі та поки що невідомі, але подвиг яких наближає перемогу правди.
Надихають надією волонтери, які здійснюють неймовірну працю.
Надихає те, що кожна спроба імперії зла залякати і морально зламати український народ лише зміцнює наш дух і наше бажання захистити рідну землю від ворога.
Коли тіло розіпятого і померлого Христа було покладене в гробницю, то до неї привалили великий камінь.
На ньому начальники народу поставили свою печатку.
Місце поховання оточили озброєною сторожею.
У такий спосіб вороги правди зробили, здається, все можливе, щоби смерть Спасителя була остаточно стверджена.
Але попри всі старання зла Христос воскрес Тому вірю, що й Україна наша з допомогою Божою та завдяки єднанню наших зусиль, завдяки підтримці людей доброї волі усього світу переможе та воскресне для свого нового, кращого майбутнього.
Сердечно вітаю всіх читачів та весь наш народ зі Світлим Христовим Воскресінням І нехай радість цього свята зміцнить нашу надію та наблизить нас до перемоги Митрополит Епіфаній митрополит Київський і всієї України, предстоятель Православної церкви України
Последние новости
больше новостей