Крути 2022. Как россияне шли на Киев по следам большевиков, но заблудились под Нежином
www.pravda.com.ua
Sun, 02 Feb 2025 05:30:00 +0200
На початку січня 1918 року, коли на Київ прямувала армія Муравйова, газета Нова Рада повідомила про створення студентського куреня Січових Стрільців.
На зборах Українського Народного Університету ухвалили резолюцію Всі без виімку студенти вступають в протягу трьох найближчих днів в курінь.
Товариші, які не коряться постановам зборів, підлягають загальнотовариському бойкоту.
За декілька днів ЗМІ опублікували заклик від української фракції університету Святого Володимира, теперішнього КНУ ім.
Шевченка.
У відозві, пафос якої виправдала вся подальша історія аж дотепер, йшлося Як чорна гайворонь, обсіла нашу Україну російськобільшовицька грабіжницька орда.
Треба за всяку ціну спинити отой похід, який може призвести Україну до страшної руїни і довговічного занепаду.
Хай кожен студентукраїнець памятає, що злочинно бути байдужим.
Треба кинути на цей час науку та буденну працю Кому, як не нам, нести світичі свідомости і відваги до наших братіввояків Сміливо ж, дорогі товариші, довбаймо нашу скелю і йдімо віддати може останню послугу тій великій будові, яку ми ж самі будували Українській державі.
Декілька десятків з тих, хто відгукнувся на палкий призов, згодом загинуть у бою під Крутами або потраплять у полон і будуть страчені. Втома кадрових військових від Першої світової, масове дезертирство, демобілізаційний, пацифістський курс Центральної Ради не залишили шансів полеглим під Крутами юнакам, які опинилися в меншості.
Проте цей бій разом із низкою інших подій дозволив політикам виграти час, підписати Берестейський мирний договір, відтермінувавши поразку Української революції 19171921 років.
Наприкінці лютого 2022 року село Крути пережило історичні флешбеки орда зі сходу знов сунула на столицю України.
Ворог так само значно переважав у силі.
Зупиняти його війську так само допомагали добровольці. Але на відміну від 1918 року захопити Київ три роки тому росіянам не вдалося.
Українська правда розповідає, як у 2022 році окупанти застрягли в районі Крут і не змогли взяти в облогу Ніжинський гарнізон.
Засідка 24 лютого 2022 року 43річний підприємець Татул Оганян з Безуглівки на Чернігівщині замість зимової риболовлі, на яку він зібрався з друзями, потрапив на велику війну. За десять кілометрів від рідного села, у Ніжині, на Татула, етнічного вірменина та громадянина України, зранку чекав хаос одні поповнювали черги на заправках, інші атакували продуктові магазини.
Були перші прильоти по частині МНС.
Зруйновано ракетами контрольнодиспетчерський пункт авіабази.
Бракувало чітких наказів тим, хто приїхав до військкомату.
Коли перша хвиля шоку стишилася, в Ніжині почали збирати тероборону та формувати диверсійнорозвідувальні групи. В місті дислокувалась звичайна інженерна частина, але були атошники з бойовим досвідом, сапери, мінери.
Я, цивільна людина, яка не мала стосунку до армії, знав всі стежиники, тому і долучився до справи, каже батько трьох дітей Оганян.
Татул на тлі російської техніки.
Оганян народився у Вірменії 1981 року, переїхав до України з сімєю 1983го.
Чоловік розповідає Вперше в Україні мій батько опинився після армії в 1970х, коли шукав кращої долі.
А потім вирішив переїхати, бо Україна чудове місце з чудовими людьми Фото з архіву Татула Оганяна Із головним завданням зірвати російський бліцкриг у перші дні вторгнення оборонці впорались.
Намагаючись взяти Чернігів та Ніжин, росіяни втрачали можливість великими силами швидко наблизитися до лівобережжя Києва. Одна ворожа колона йшла на Ніжин із Сумщини через Ічнянщину та закріпилась у селі Велика Дорога.
Інша проривалась до гарнізону через Прохори, Хороше Озеро та Крути. Захисники вигравали час.
Мінували шляхи, зокрема й крутянський переїзд.
Робили завали з дерев.
Налагодили звязок із артилеристами 58ої бригади, які накривали окупантів за заданими координатами. Підбитий російський танк Т72БА Фото Крутівської територіальної громади Ми навчились закладати вибухівку, робити засідки, розпвідає Татул Оганян.
Діяли невеличкими групами.
Вперше вислідили велику колону, коли та рухалася в бік Дорогинки.
Двоє наших хлопців вийшли в ліс з РПГ, пострілами з двадцяти тридцяти метрів пошкодили два перших борта.
Рашисти стрибали з броні, розбігались у паніці.
Вони ж думали, що йдуть на парад у Києві, а тут посеред лісу хтось відкриває вогонь на ураження.
Читайте також Царство живих.
Як рибалки зі Страхолісся врятували від голоду та окупації дві тисячі людей Погань Фактично вся ця московська погань рухалась у тому ж напрямку, що й 1918го, каже 54річний голова Крутівської громади Олег Бузун, який більше ніж рік від початку вторгнення служив добровольцем.
З Глухова по трасі через Батурин вони не змогли піти, тому що ЗСУ підірвали батуринський міст.
Ворог повернув на Конотоп, а потім вже через Бахмач, Плиски і Хороше Озеро виходив на Крути.
Мета була та сама, що й колись у Муравйова столиця України.
Центральною вулицею Крут, вулицею Незалежності, в 2022 році пройшло декілька сотень бортів техніки з червоними зірками та тисячі російських вояків.
Але швидких та легких рішень для них тут не було.
Добровольці Олег Бузун ліворуч, староста села Хороше Озеро Микола Редевич та староста Бурківки Андрій Дзюба Фото з архіву Олега Бузуна Захопити гарнізон у Ніжині, до якого від Крут 18 кілометрів, у перші дні вторгнення допомогли завадити люди, озброєні бензопилами. Наш завгосп Володимир Хілько залишався в селі, щоб координувати дії з місцевими активістами та Ніжином, розповідає Олег Бузун.
Разом із Миколою Вороною, одним нашим патріотичним дядьком, він зібрав кілька десятків крутівців. На ділянці дороги від села Памятне, де стоїть меморіал героям 1918 року, до самих Крут чоловіки зробили майже двохсотметровий завал з дерев.
Там по боках урвища і поля, по яких навіть танками важко було рухатися, каже Бузун.
Ворог привіз тягач.
Поки вони намагалися розбирати завали, було виграно час для Ніжина.
Меморіальний комплекс Памяті героїв Крут Фото Ганна Чепура Росіяни потім все ж таки пролетіли Крути, продовжує розповідати голова громади.
Але на Ніжин не пішли, взяли ліворуч, далі виходили через Ічнянській район на київську трасу.
Хоча на той момент у Михайлівці, на вїзді в Ніжин, на них чекали всього три десятки наших оборонців із стрілецькою зброєю та парою РПГ.
Згодом ніжинський гарнізон укріпила 58а бригада, яка відходила від Конотопу.
Найкритичнішими були перші дні вторгнення.
Те, що ворога не пустили в Ніжин, дало змогу зорієнтуватися в обстановці, починати координувати дії, роздати декільком тисячам містян зброю. Ми передали пятнадцять автоматів у Крути, роздавали гранати з відра на ґанку сільради.
Потім, коли вся ця срань росіяни УП втікла, ми все це ледь позбирали.
Бо прості люди готові були надалі тримати оборону, згадує Олег Бузун.
Читайте також Надія є УП знайшла легендарну бабу Надю з Мигалок, яка послала окупантів слідом за російським кораблем 300 12 березня 2022 року одна з російських бронегруп вирушила в бік сіл Синдаревське та Безуглівка.
Було до шістнадцяти одиниць техніки з бульдозером БАТ2, згадує Татул Оганян.
Наш підрозділ підірвав керований фугас, коли вони наблизились до блокпосту. В одному з БТР догорали кацапи.
Вони почали повертати башту, стріляти по житлових будинках.
Одна з хат загорілась.
На щастя, там нікого не було.
Коли Татул повертався зі спостережного пункту, вимкнув фари, щоб не привертати уваги.
Їхав у темряві, аж поки салон його Nissan XTrail не поглинув сліпучий спалах. Татул Оганян з побратимами після поранення та ампутації До тями Оганян прийшов на задньому сидінні.
Як стане ясно потім, одним колесом він наїхав на протитанкову міну на узбіччі російське ДРГ замінувало власну МТЛБ, що її було підбито днями раніше. Але одразу після вибуху Татул не розумів, що відбулося Не знаю, скільки часу пройшло, поки не відкрив очі.
Що це таке Ось я їду спалах, і чомусь прокидаюсь на задньому сидінні.
Відкриваю двері за водійським кріслом, виходжу на асфальт, встаю на ноги.
Голова хитнулась впав.
Дивлюсь ніг немає.
Зняв бронежилет, лежу, кручу головою, розглядаю палаюче авто, продовжує Татул.
Пощастило, що з багажника викинуло буксирувальні троси, якими я двома днями раніше витягував наших військових у полі. Я підповз, наглухо перевязав цими тросами вище колін.
Ще пощастило, що телефон залишився цілим, бо він був під броніком.
Я трохи полежав на спині, віддихався та набрав побратимів Я триста поранений УП.
Читайте також Краще потоп у хаті, ніж москаль.
Як підрив дамби та затоплення села Демидів зірвали наступ росіян на Київ Сутність У січні 2024 року в СвятоМихайлівському храмі села Крути почали правити українською.
Деяким православним знадобились десять років від 2014го, щоб перестати озиратися на Москву.
Слава Богу, цей епізод ми вирішили, розповідає голова Крутівської громади Олег Бузун.
Якось соромно, що в Крутах була московська церква.
Про бій під Крутами 1918 року, про різанину 1708го в рідному Батурині, де він народився, Олег Бузун вперше почув наприкінці Перебудови.
На третьому курсі історичного факультету в Сумах. Зі здобуттям Україною незалежності вивчав архіви.
Працював у Батуринському заповіднику науковим співробітником і заступником директора.
Маємо вже засвоїти нарешті ці уроки, каже Бузун тим, хто їх не затямив.
Досить вже рухатися по колу.
Росіяни ніякі нам не брати і не друзі, а ворог, від якого треба відмежуватися.
Січень 2024 року.
Православна громада села Крути після переходу в ПЦУ Фото Андрій Ковальов У 2005 році, коли до влади прийшов Віктор Ющенко, скромний меморіал героям Крут у селі Памятне вирішили доповнити монументом авторства Анатолія Гайдамаки. Десятиметрову червону колону, схожу на колони Київського університету, відкрили 2006 року.
Перед тим Татул Оганян взяв участь у планувальних та підготовчих роботах.
Можна сказати, приклав до монументу руку, каже він.
Це була дужедуже скромна участь, але мені все одно приємно.
Будького, хто б тоді сказав За шістнадцять років ти зі зброєю відбиватимеш навалу росіян, Татул назвав би божевільним.
Мій дід зник безвісти в боях за Керч у 1943 році, ділиться родинною історією доброволець.
Хто міг колись подумати, що росіяни підуть на нас війною.
Зрозумілою їхня сутність стала, коли під час Майдану Татул збирав самооборону Ніжина.
Коли возив у роки АТО гуманітарку на схід.
Коли евакуйовував полеглих воїнів з моргів Дніпра.
Сьогодні все навколо виглядає ще більш прозорим.
Принаймні якщо дивитися на світ очима Татула Оганяна.
Під час реконструкції бою під Крутами 1918 року Фото Історична Правда Після ампутації та реабілітації я повернувся до роботи, розповідає Татул.
Займаюсь із друзями евакуацією полеглих бійців.
За що вдячний кацапам, так це за те, що навчили нас любити батьківщину.
Цінувати те, що маємо.
Хоча навіть тепер я бачу багато людей, які до кінця не второпали, що відбувається. Ми століттями ведемо боротьбу за своє фізичне існування з російською, радянською імперією, а тепер з рашистами.
Все, що вони роблять з Україною, виходить за межі будьякого глузду здорового, нездорового, патологічно хворого.
Нема слів у світі, якими б це можна було описати.
Декілька днів тому ми повернулись з евакуаційної місії з Ізюму.
Я б дуже хотів, щоб всі, хто не відчув і не відчуває війни, зїздили туди.
Подивились, яким третій рік є місто, що було всього декілька місяців в окупації. Там у лісі поховано майже 500 тіл.
З них багато ще навіть не ідентифіковано.
Ви думаєте, коли до вас прийде кацап, з ним можна про щось домовитись Рашист йде, щоб вас знищити.
Невже це досі не зрозуміло.
Євген Руденко УП
Последние новости
больше новостей