Сенат США відклав санкції проти Росії щонайменше до липня. Водночас ЄС розробляє схему збільшення прибутків від заморожених активів РФ з метою забезпечити довгострокову підтримку України. Захід розколюється у питанні того, яким чином припинити війну в Україні. США хочуть умиротворити країну-агресора, а ЄС – примусити його до миру.

США не запроваджуватимуть нові санкції проти РФ

Попри існування консенсусу серед сенаторів, Сенат США переніс розгляд законопроєкту про санкції проти РФ та її торгових партнерів щонайменше до липня.

“Липневі терміни для розгляду санкцій проти Росії є найімовірнішими на цей час”,- заявив лідер більшості в Сенаті, республіканець Джон Тун .

За його словами, Сенат відкритий до змін, але очікує сигналу від адміністрації Трампа.

Офіційною причиною названо загострення конфлікту між Іраном та Ізраїлем, який наразі є пріоритетом для Вашингтона, а також нові податкові ініціативи республіканців.

Співавтори документа Лінзі Грем і Річард Блюменталь намагаються внести технічні правки, які мають послабити тиск на союзників України. Однак їхні сподівання на те, що законопроєкт буде прийнято Сенатом цього місяця, згасли, оскільки з'явилися інші пріоритети.

“Ми дуже відкриті до переговорів, ми намагаємося співпрацювати з адміністрацією з точки зору термінів”,- сказав Річард Блюменталь, с енатор демократ .

Своєю чергою, сенатор-республіканець Лінзі Грем визнав, що санкції доведеться відкласти, але запевнив, що питання Росії і України залишаються для нього пріоритетом.

“Зараз ситуація з Іраном змінюється. Це не означає, що я забув про Росію чи Україну. Зовсім ні. Іран у центрі уваги. Але радше раніше, ніж пізніше”, - пояснив американський законодавець.

Наразі президент США Дональд Трамп не схвалив законопроєкт, зосередившись на внутрішній політиці та потенційному військовому конфлікті з Іраном. На цьому тлі навіть законопроєкти з широкою підтримкою, як-от регулювання криптовалют, не рухаються.

Але скоріш за все – це прикриття, за яким Трамп маскує своє небажання допомагати Україні. Він прагне продовжувати загравати з диктатором РФ Володимиром Путіним. Так, Трамп на саміті G7 заявив, що не вводитиме нових санкцій проти Росії. На його думку, європейці мають зробити це першими. Крім того, він сказав, що санкції обходяться США у великі гроші, а також, що він хоче продовжити спроби просунути мирні переговори, перш ніж застосувати до Росії подальші каральні заходи.

Обхідний шлях ЄС

ЄС розробляє схему збільшення прибутків з майже 200 млрд євро заморожених російських активів. Йдеться, про “переведення цих коштів у ризикованіший інвестиційний фонд”, що дасть змогу виплачувати вищі відсотки та підтримати економіку України, яка потерпає від війни, яку розпочала РФ.

Водночас ЄС не вдасться до повної конфіскації російських коштів, чого уникають деякі його країни-члени. Зокрема, йдеться про Німеччину та Італію, які остерігаються юридичних і фінансових наслідків.

Як потенційний обхідний шлях, чиновники ЄС розглядають можливість передачі активів з бельгійської компанії Euroclear до “спеціальної цільової компанії” під егідою ЄС.

Основна перевага швидкого створення нового фонду полягає в тому, що активи можуть бути спрямовані на більш ризиковані інвестиції, здатні принести Україні значно більший дохід.

Прихильники ідеї створення нового інвестиційного фонду стверджують, що ЄС повинен отримувати більше доходів від заморожених російських активів, щоб підтримати Україну в довгостроковій перспективі.

Ще одна потенційна перевага - це може стати корисним захисним механізмом проти ризику того, що Угорщина спробує накласти вето на продовження санкцій і фактично повернути гроші Росії.

Санкційний механізм ЄС потребує одностайності кожні пів року, і прем’єр Угорщини Віктор Орбан уже погрожував ветувати продовження. Єврокомісія вела неформальні перемовини з кількома країнами (Францією, Німеччиною, Італією, Естонією), щоб знайти юридичні способи утримати заморожені активи, навіть якщо санкції не буде поновлено. Проте тоді реального обходу цього механізму не було знайдено. Посадовці наразі обговорюють, як створити новий фонд на основі простої більшості голосів, щоби обійти право вето Угорщини.

Як повідомили Politico четверо поінформованих чиновників, “ідея полягає в тому, щоб уникнути конфіскації основної суми та не наразитися на звинувачення в порушенні міжнародного права”.

Цю ідею вже почали обговорювати міністри фінансів з 27 країн ЄС на неформальній зустрічів Люксембурзі.

“Важливо, щоб ми почули від Єврокомісії про наявні варіанти, особливо стосовно потенційного використання заморожених російських активів і подальших кроків щодо режиму санкцій”, - написала в листі-запрошенні міністрам Польща, яка головує в Раді ЄС на ротаційній основі.

Польща запропонувала залучити нову оборонну схему SAFE для фінансування постачання зброї Україні. Запропонований механізм відкриває простір для тривалих політичних дискусій: європейські уряди дедалі більше стикаються з вибором між продовженням підтримки Києва та власними бюджетними потребами.

Критики ідеї застерігають: якщо ризиковані інвестиції не виправдають себе, податковий тягар ляже на громадян ЄС. Проблем додає і той факт, що бюджетна система ЄС в межах програми на 1,2 трлн євро вже перевантажена, а новий фінансовий цикл почнеться лише з 2028 р.

“Буде нелегко знайти гроші в межах нинішньої багаторічної фінансової програми”, - сказав один із європейських дипломатів.

Значна частина 50 млрд євро, виділення яких Україні ЄС схвалив у 2023 р. і які були розраховані до кінця 2027 р., вже витрачена.

Розкол на Заході: перемога чи компроміс?

Після понад двох років повномасштабної війни в Україні дедалі чіткіше проявляється головне протиріччя в таборі західних союзників: як саме має виглядати завершення війни?

З одного боку - рішуча частина еліт у країнах Балтії, Польщі, Великій Британії. Для них справедливий мир можливий лише після поразки агресора, а не через поступки. Ці країни розглядають підтримку України не лише як моральний обов'язок, а й як стратегічну необхідність: зупинити Росію зараз, щоб не воювати з нею потім.

З іншого боку - зростає тиск тієї частини політикуму, яка схиляється до ідеї компромісу. У США - це переважно представники республіканців, які прагнуть “внутрішньої концентрації” та не бачать в Україні пріоритету. США дедалі частіше демонструють ознаки політичної втоми та прагнення до “контрольованого” замороження конфлікту.

На жаль, ЄС натомість не є монолітним: частина його готова до стратегічного тиску на Росію, інша - схиляється до повернення бізнесу “як раніше”. У Західній Європі - це політики, що побоюються довготривалої війни, економічної втоми суспільств і непередбачуваних наслідків ескалації.

Тож конфлікт не лише на фронті - він проходить і в кабінетах західних столиць. І вирішальне питання не лише у військових успіхах, а й у тому, яка концепція миру переможе: мир через перемогу, чи мир через поступки.

Вікторія Хаджирадєва