Атаки по житлових будинках у Києві, Луцьку, Прилуках та інших містах Росія назвала «відповіддю» на якісь «терористичні акти». Треба думати, сюди ж відноситься скидання КАБів на Херсон.

Найпотужніші з лютого-березня 2022 року удари по житловій забудові в Харкові (троє загиблих, майже 20 поранених, до 6 осіб, імовірно, ще під завалами) навіть «відповіддю» не є – вони названі «груповими ударами по підприємствах ВПК». Хоча це очевидна брехня.

Вбивства цивільних у Сумах у центрі міста взагалі ніякими не названі. Росія просто вбила людей, тому що може.

Не втомлююся повторювати.

1. Усі міркування на тему «відповіді» – це нісенітниця. Так само як і спекуляції щодо «провокацій» з боку України. Росія вибирає об'єкти, готує атаки і завдає ударів, виходячи зі своїх уявлень про доцільність. Жодні «приводи» для цього їй не потрібні. Україна провокує Росію виключно тим, що існує.

2. Зростання інтенсивності та кількості російських атак по мирних жителях України з лютого 2025 року – це спроба зламати тил і підірвати стійкість фронту зсередини. Бо з українською армією, яка спирається на підтримку громадян, Кремль нічого зробити не може.

Навіть якщо Москва засіяє тілами російських солдатів ще якусь частину території України, це ніяк не наблизить Кремль до досягнення цілей війни. Тому РФ намагається нав'язати свій неприйнятний ультиматум (про який уже практично забули, хоча обіцяли негайну жорстку реакцію, якщо позиція Росії виявиться недобросовісною) масштабними терористичними атаками.

Зауважте: неприйнятний (навіть на думку Венса) зміст пропозицій РФ зараз посилено витісняється мантрами про «відповідь». Треба повернути фокус.