Які плани у Путіна на літню кампанію і як він сподівається їх реалізувати цього року? Я вже не раз казав і багато писав у себе на сторінці про очікування Путіна у цій війні.

Його вимоги до України залишаються політичними, а не територіальними. Путін воює не за Краматорськ, не мріє «звільнити» Донецьку та Запорізьку області. Навіть окупація Києва або Львова не є його метою. Для нього ця війна – за сфери впливу, за поділ світу між Росією та Заходом, за контроль над Європою.

Його ціль – не стільки завоювати України, скільки публічно зламати нашу країну. Щоб Захід «сам все зрозумів» і все віддав сам. Мовляв, дивіться, Україна відмовилася віддати Запоріжжя – і ось що з нею сталось. Ви ж не хочете, щоб те саме було з Ригою або Гельсінкі?

Саме тому Путін зацікавлений у переговорах. Адже політичні вимоги можна реалізувати лише через політичні домовленості. Йому потрібно зафіксувати на папері свої претензії на контроль над Європою, яка нібито не здатна себе захистити.

Відтак, для Кремля війна – це просто інструмент тиску. У нього були різні варіанти, але Кремль обрав сценарій «війни вихідного дня», яка, за російськими планами, мала закінчитися ще у лютому 2022 року.

Тепер, щоб посилити тиск, Росія розширює фронт: заходить у Сумську область, продовжує бойові дії у Харківській та Миколаївській областях. На відміну від Херсона, ці напрямки навіть не «закріплені» у російській конституції. Але все зрозуміло, якщо сприймати це як спробу примусити Україну до поступок.

Росіяни думають, що зараз є зручний момент, щоб прорвати українську оборону і змусити Україну капітулювати. Як і торік, вони розтягують лінію фронту, щоб знайти слабке місце для прориву. За їхнім задумом, в один момент українська армія не витримає – і у тил прорветься російський наступ, який не буде кому стримувати. Це нібито має створити паніку в Києві і тиск на владу з вимогою погодитися на «мир» на умовах Путіна, з усіма його «денацифікаціями».

Подібні плани ми вже бачили у 2022 році – і пам’ятаємо, чим вони закінчилися. А тоді у нас взагалі ніхто не вірив. Ніхто, крім нас самих. Сьогодні ж Україна має армію, зброю, воєнні технології, про які три роки тому навіть не мріяли. Тисячі майстерень в Україні й за кордоном випускають партії дронів, які компенсують брак живої сили.

За приблизними оцінками, зараз близько 70-80% уражень у цій війні – це робота дронів. Наші союзники зі США, Європи та багатьох інших країн продовжують постачати зброю та підтримувати українську економіку. Тож як би не було важко, але ситуація не є кардинально гіршою за ту, з якої почалося повномасштабне вторгнення.

Очевидно, що літо 2025 року буде одним з найскладніших періодів війни. Але навіть повторення кампанії минулого року, коли росіяни захоплювали території, але не могли прорвати українську оборону, для Путіна буде провалом. Адже збереження української оборони, яку зруйнує плани Кремля. Наша задача – вистояти й не розсваритися самим. Це не змінюється з 2014 року.