У листопаді 2024 року в столиці створили «Музей авангарду» – нову філію Музею історії міста Києва. Для її постійної експозиції Київрада підтримала виділення вільного приміщення в історичній будівлі площею 676,1 кв. м на вул. Липській, 16, що є пам’яткою архітектури місцевого значення. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на КМДА. 

Колекція музею вже налічує понад 145 творів, подарованих українськими колекціонерами та митцями. Вона охоплює повний спектр розвитку українського авангарду – від його витоків у першій половині ХХ століття до робіт сучасних митців.

Унікальним експонатом колекції є «Портрет Тараса Шевченка» Віктора Артемцева – перша відома авангардна робота з теми Кобзаря. Колекція також представляє таких знаних майстрів, як Анатоль Петрицький, Вадим Меллер, Олександра Екстер, Олександр Богомазов, а також сучасних митців – Олега Тістола, Марину Скугарєву, Віктора Сидоренка.

Заступниця голови КМДА Ганна Старостенко додала, що на приміщення на вул. Липській 16, де відтепер розташується музей, ще у 2017 році укладено охоронний договір № 3543. У межах програми «Охорона та збереження культурної спадщини м. Києва на 2025–2027 роки» передбачено кошти на реставрацію будівлі, що стане домівкою для постійної експозиції. Усі роботи із створення нового музейного простору виконуватимуться з обов'язковим дотриманням пам`яткоохоронного законодавства.

Раніше «Главком» писав, що Київ планує розмістити Музей авангарду в історичній будівлі на вулиці Липській.  Музей авангарду, який є філією Музею історії міста Києва, було створено у листопаді 2024 року, але він досі не має власного приміщення. Тож його планують розмістити у будівлі за адресою вулиця Липська, 16, відомій як маєток графині Уварової. Ця будівля була зведена у 1911 році. Вона є пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення.

Цю ідею ще за життя активно втілювала директорка Музею історії Києва Діана Попова, яка померла у квітні цього року. Вона боролася за повернення українським митцям-авангардистам, таким як Казимір Малевич, Олександр Богомазов та Олександра Екстер, належного статусу в історії мистецтва саме як українських художників, а не частини так званого російського авангарду.

Садиба Уварової є пам’яткою архітектури місцевого значення. Це цікавий зразок садибної забудови початку XX століття,  виконаний у стилі ампіряка, який згодом перетворився на місце тортур та загибелі великої кількості людей.

На початку XIX століття садиба належала Уляні Костянтинівні Веселицькій – вдові останнього російського посла в Кримському ханстві Петра Веселицького.

Після 1894 року цей маєток продали цукровому магнату Лазарю Бродському. Він перетворив усі будинки на ділянці на прибуткові. Цікаво, що у 1899 році під час будівельних робіт на території садиби знайшли скарб із золотими речами, зокрема візантійськими та східними монетами X-XI століття.

У 1911 році Маргарита Бродська, дочка магната, розділила садибу на ділянки та продала. Ділянку №16 придбала графиня Наталія Уварова, дочка цукрозаводчика Федора Терещенка. На її замовлення у 1912-1914 роках архітектор Павло Голландський зніс старі будинки, заново розпланував садибу та збудував шикарний особняк.

Графіні Уварової на той момент виповнилося 22 роки, вона була дружиною голови київського відділення Російського музичного товариства. Вона особисто приймала участь в оздобленні особняка.

Інтер’єри вестибюлю та холу прикрашені декором у стилях ампіру, рококо та ренесансу. Парковий фасад оформлений напівротондою з колонами. На території садиби був сад, який не зберігся. У революційному 1917 дворяни продали будинок і виїхали на чужину.

У 1930-х роках садибу з’єднали переходами з триповерховим будинком №16-а та будівлею колишнього міського початкового училища. Разом з іншими будинками на Липках утворився цілий квартал, де протягом 1919-1987 років розміщувалося губернське, а згодом обласне управління каральних органів ЧК-ОГПУ-НКВС-КДБ.

На території садиби був тюремний підвал, в якому страчували «ворогів народу». Також тут піддавали тортурам «неугодних», проводили допити та застосовували методи різного фізичного та психологічного впливу на бранців. Саме в маєтку Уварової засідала розстрільна трійка. За словами старожилів, Липську вулицю в ті роки називали «найдовшою вулицею у світі», оскільки нею можна було піти в один бік і ніколи звідти не повернутися назад.

Лише у 1987 році особняк передали Українському фонду культури і тепер тут розташовуються різноманітні установи. Зокрема, у цій будівлі зараз знаходиться Інститут національної пам’яті.

До слова, у Національному музеї народної архітектури та побуту України в Пирогові 3 травня розпочали облаштування кримськотатарського простору. Проєкт передбачає створення автентичного кримськотатарського поселення. На території майбутньої експозиції вже визначено місця для садиб, встановлено огорожу та висаджено перші рослини – тиси, що є символом українського Криму.