Кілька останніх років поспіль більшість проданих в Україні нових машин – позашляховики-кросовери. Чому їх так люблять і чи насправді вони того гідні?

Про реальні особливості автомобілів класу кросовер читайте в матеріалі РБК-Україна.

Кросовер – це автомобіль, який займає місце на межі двох класів, маючи ознаки обох категорій. Тож якщо говорити про найбільш  популярні у нас кросовери-позашляховики, то це – щось середнє між позашляховиком і сімейним автомобілем типу хетчбек чи універсал.

Тобто з одного боку, це і не легковик для рівного асфальту, але і не суворий "проходимець" для глибоких колій, заметів, багнюки і косогорів. Створюючи сучасний клас кросоверів, інженери забрали у реального позашляховика його головні позашляхові переваги, залишивши другорядні ознаки – і додали до них деякі суто легкові характеристики.

Трансмісія 4х4 сьогодні є не більше як на половині кросоверів, виконаних у позашляховому форм-факторі. Але навіть там, де повний привод є, він не дає машині великих позашляхових можливостей.  Адже на косоверах 4х4 немає роздавальна коробки, механічного підключення всіх чотирьох коліс.

Отже, повний привід тут активується через муфти того чи іншого типу, але в більшості випадків така система не може працювати довше десяти-п’ятнадцяти хвилин. Більшість муфт швидко перегріваються, і машина не може, наприклад, вибратися навіть з неглибокого замета чи з нерозчищеної парковки. До того ж часто підключення режиму 4х4 автоматичне, і відбувається поза волею водія, та іноді ще й із запізненням, коли колеса вже почали закопуватись у багно чи сніг.

Натомість у деяких "кросів" є помічники, які електронним шляхом імітують такий корисний позашляховий арсенал як блокування диференціалів і мають режим блокування муфти замість жорсткого підключення другої осі.

Не сприяють позашляховим якостям кросоверів і решта важливих параметрів: їхній кліренс, кути в’їзду-з’їзду, ходи коліс вгору-вниз недостатні для конкретного бездоріжжя. Хоча слід визнати, що в цілому геометрична прохідність кросовера краща за дані сімейного універсала чи, скажімо, хетчбека.

Так, до позитиву можна віднести те, що кросовери мають збільшений у порівнянні з легковиками кліренс (до 17 – 20 см), великі колеса, захищені накладками і "підрізані" знизу бампери. Допомагає долати хоча б символічне бездоріжжя і погані шляхи висока посадка водія.

Оскільки кросовер більшістю споживачів сприймається як спрощений варіант позашляховика, умисним буде показати не тільки недоліки "кросів" на фоні останніх, а й плюси.

Доступніша ціна.Оскільки конструкція кросоверів простіша, вони мають меншу собівартість. На надійності машини це не відбивається.

Краща пристосованість до швидкісного руху.Менша маса, невеликий кліренс і відповідно нижчий центр ваги позитивно впливає на стійкість кросоверів при русі на швидкості, та й при маневруванні в цілому.

Вищий рівень комфорту (не завжди). Менше агрегатів трансмісії – менше чинників, які створюють зайві шуми та вібрації. Навіть дешеві кросовери зазвичай більш комфортні, ніж серйозні позашляховики.

Краща економічність.Природно, що витрата пального у легшої машини буде меншою. До чинників економічності додаються відсутність додаткових агрегатів трансмісії і менші за діаметром і вагою колеса, які моторові буде легше розкручувати при кожному прискоренні.

Великою мірою позашляховик-кросовер – іміджева річ, породження маркетингових пошуків провідних автовиробників. Але є й те, що справді можна вважати перевагами цього класу авто – дещо краща пристосованість до поганих (нерівних) шляхів і більша впевненість при русі на путівцях. Наявність приводу 4х4 підсилює ці два "ефекти". А якщо говорити про недоліки цих машин на фоні звичайних легковиків, то будуть помітними більші витрати на утримання і менший багажник. Проте, як би там не було, приріст продаж кросоверів відбувається за рахунок саме звичайних сімейних машин.

При підготовці статті були використані матеріали AutoBild,  "AutoBild Всі ведучі" та Autocentre.

Нещодавно РБК-Україна розповідало, як неправильний бензин впливає на автомобіль та як виправити ситуацію.