Передчуття моральної перемоги
www.pravda.com.ua
Sat, 15 Mar 2025 05:30:00 +0200
Цього тижня в Україні обговорювали перемовини з американцями в Джидді, гіпотетичне перемиря з РФ та різні сценарії завершення великої війни.
А ще цього тижня виповнилося 85 років сумнозвісному Московському договору, що завершив радянськофінську війну 19391940 років.
До повномасштабного вторгнення багато українців були переконані, що збереження фінського суверенітету означало беззаперечну перемогу Гельсінкі у війні з СРСР.
Територіальні втрати фінів вважалися чимось несуттєвим.
Коли в 2019му в Києві перебував фінський президент Саулі Нііністе, журналіст видання НВ звернувся до нього з таким питанням Ви виграли в Радянського Союзу Зимову війну 19391940 років.
Відтоді у вашій країні діє обовязковий військовий призов.
Які висновки з історичних уроків Фінляндії можна застосувати до України.
Але зараз, переживши три роки масштабного протистояння з російськими загарбниками, ми розуміємо, наскільки несправедливими й важкими для Фінляндії були умови березневого миру в 1940му.
Тепер нам легше зрозуміти, чому тодішньому голові фінської держави Кюесті Калліо приписують наступне висловлювання Хай усохне рука, що підписала такий документ.
І чому за кілька місяців після підписання Московського договору в Калліо стався інсульт, і його праву руку справді паралізувало Втім, 14 березня 1940 року, виступаючи перед співгромадянами з радіозверненням, той самий президент Калліо згадав про моральну перемогу, значення якої ми навряд чи можемо оцінити в цей момент.
І таке формулювання якнайкраще описувало фінал Зимової війни.
Не беззаперечна перемога Фінляндії над Радянським Союзом але моральна перемога фінського народу, який зберіг свою державність і незалежність у завідомо нерівній сутичці з агресором.
А згодом визначення війни 19391940 років як фінської moral victory прижилося і за кордоном.
BANNER5 Приклад Суомі не унікальний історія знає чимало випадків, коли чиясь мужність, стійкість і самопожертва дозволяли говорити про моральну, але не про класичну перемогу.
Подекуди моральну перемогу повязують і з більш сумними прецедентами, ніж фінський.
Скажімо, моральною перемогою спартанців вважається знаменита битва при Фермопілах.
Моральною перемогою техасців оборона Аламо.
А моральною перемогою поляків Варшавське повстання 1944 року.
Ми не знаємо, коли й на яких умовах завершиться нинішня російськоукраїнська війна або її гаряча фаза.
Але ймовірність того, що підсумок військових дій розчарує багатьох із нас, була й залишається високою.
І якщо надії мільйонів наших співгромадян не справдяться, то визначення моральна перемога напевно пролунає й в Україні.
Завершення війни без капітуляції ворога, без краху кремлівського режиму і без звільнення всіх українських територій усе ж буде складно оголосити беззаперечною перемогою Києва.
Більш перспективний шлях позиціювати збереження нашого суверенітету і зрив кремлівських планів як моральну перемогу в нерівному протистоянні зі злом.
На жаль, є одне суттєве але.
Беззаперечна перемога на кшталт розгрому Німеччини чи Японії в 1945 році не потребує додаткового підтвердження.
Вона очевидна всім і кожному й поставити її під сумнів просто неможливо.
А от моральна перемога стає перемогою лише за умови, що люди готові вважати її такою.
BANNER1 Якщо звичайна перемога здобувається винятково на полі бою, то за моральну перемогу доводиться боротися і після завершення воєнних дій.
Наприклад, Варшавське повстання 1944го стало вважатися моральною перемогою тільки після краху комунізму в Польщі раніше влада ПНР намагалася представити той самий героїчний епізод як безглузду та безвідповідальну авантюру емігрантського уряду.
І якщо в осяжному майбутньому в Києві заговорять про моральну перемогу України у війні з російськими загарбниками, то за цей наратив теж доведеться поборотися.
Поперше, долю моральної перемоги визначить протистояння вітчизняних і російських пропагандистів.
Очевидно, що уявлення про моральну перемогу над ворогом відповідатиме стратегічним інтересам України.
Хай як завершиться гаряча фаза повномасштабної війни, для українців дуже важливо вийти з неї з високо піднятою головою.
З почуттям власної гідності.
З вірою в себе і свої сили.
Це зменшить післявоєнну фрустрацію, стане цінною підтримкою під час відбудови країни й допоможе підготуватися до нового ймовірного раунду бою з РФ.
Натомість Росія буде кровно зацікавлена в тому, щоб наратив моральної перемоги в українському суспільстві не прижився.
Зневіра в Києві, Одесі та Львові означатиме для противника більше, ніж збереження контролю над Донецьком, Луганськом чи Маріуполем.
Для РФ важливо не просто відторгнути якусь частину нашої території, а й принизити мільйони наших співвітчизників, переконавши їх у тому, що всі військові жертви були марними.
З точки зору Кремля, деморалізація українців стане ключем до майбутнього розгрому й поглинання всієї України.
Подруге, доля моральної перемоги безпосередньо залежатиме від того, з чим саме ми повяжемо недосягнення беззаперечної перемоги.
BANNER2 Одна річ, якщо в Україні переважатиме думка, що в усьому винні безжальні зовнішні обставини.
Противник був надто сильним.
Союзники надміру нерішучі, лицемірні й непослідовні.
Спочатку на Заході просто не вірили, що наша країна протримається більше ніж кілька тижнів.
Потім Байден і Ко злякалися російського ядерного шантажу.
А нова адміністрація Трампа взагалі почала загравати з Кремлем.
Зате Україна зробила все, що залежало від неї, і завдала ворогу максимально можливої шкоди.
Якщо це не моральна перемога в нерівному бою з Москвою, то що тоді Інша річ, якщо в масовій свідомості на перший план вийдуть не зовнішні, а внутрішні чинники.
Якщо країна повірить, що беззаперечної перемоги над Росією не вдалося досягти через проклятих ухилянтів.
Що беззаперечній перемозі завадили жадібні корупціонери й казнокради.
Що беззаперечна перемога не відбулася через бездарних генералів і егоїстичних управлінців.
У такому разі вийде, що Україна не зробила всього, що від неї залежало, а, навпаки, провалила тести на стійкість, самопожертву й солідарність.
І тоді той самий фінал війни почне виглядати вже не моральною перемогою, а ганебним програшем.
Ну, а потретє, доля української моральної перемоги значною мірою буде зумовлена українським політичним кліматом.
Гіпотетичне завершення активних бойових дій ще не означає скасування воєнного стану і негайні вибори.
Але воно означатиме поступове розморожування вітчизняного політичного життя.
І уявлення про моральну перемогу Києва так чи інакше зіграє на руку президенту Зеленському та нинішній правлячій команді.
Відповідно, в багатьох опонентів Банкової виникне спокуса торпедувати наратив моральної перемоги лише для того, щоб вибити ґрунт зпід ніг Володимира Олександровича та його оточення.
А чи зможе українська опозиція втриматися від цієї спокуси заради спільної справи питання відкрите.
Михайло Дубинянський
Останні новини
більше новин