Ті, хто тримає останню посадку. Покровський напрямок: репортаж з «нуля»
glavcom.ua
Wed, 16 Oct 2024 10:20:00 +0300
В уяві пересічного читача артилеристи воюють на досить великій відстані від противника, їх не дістати вогнепальною зброю і вони найкращі друзі піхоти.
У випадку з хлопцями артилерійського батальйону 15ї бригади Нацгвардії КараДаг лише останн твердження правильним.
Щоб побачити, як працю арта на лінії фронту, аби зупинити прорив на Покровському напрямку їдемо на їхні позиції.
Наразі цей напрямок найбільш гарячим якщо щодня на більш ніж 1500 кілометровій лінії фронту 120130 бойових зіткнень, то 5055 штурмових дій ворога приходиться саме на покровський напрямок.
Дорога з районного центру до позицій трива більше години.
На пів шляху зїжджамо з асфальту на ґрунтову дорогу, набирамо швидкість.
Здаться, тепер шансів перевернутися і загинути більше, аніж бути підбитим ворожим дроном.
Проте водій Віктор заспокою.
Він багато років працював далекобійником, тому водить швидко, але впевнено.
Одночасно погляда на дивний пристрій, який час від часу пищить це сигналізатор, що показу наближення дронів.
Наприклад, коли ви бачите, як підніматься стрілка зліва, це означа, що десь у небі Орлан або Zala.
Стрілка з іншого боку можуть бути рації чи Старлінки наших хлопців, що сидять тут у посадках.
А от нижн відділення це найнебезпечніше, бо воно показу наближення fpvдронів.
Як тільки це відділення активізуться необхідно відразу вмикати РЕБ, поясню Віктор.
Він регулярно підвозить хлопців і БК до позицій, тому добре зна, що таке тікати від ворожих дронів ворог постійно полю на його авто.
Зараз у машині два РЕБи.
Найпотужніший на даху.
Він глушить як радіо, так і відеосигнали у радіусі до 180 метрів по горизонту, та 6070 метрів по вертикалі.
Другий РЕБ купольний, переносний.
Він використовуться вже при переміщенні пішки.
Віктор завжди бере його з собою, коли виходить з машини.
Цей РЕБ схожий на невеликий круглий чемодан радіус дії до 30 метрів, тому, навіть заглушивши сигнал дрона, вірогідність, що останній може долетіти на автопілоті та розірватися у безпосередній близькості.
Зараз такі портативні РЕБи основний засіб безпеки усіх піхотинців на лінії фронту.
Віктор поясню ворог постійно зміню частоти і діапазони, модифікуючи свою зброю, тому засоби захисту, яких не вистача на фронті, найбільш пріоритетною ціллю для росіян, бо вони дозволяють захистити життя бійців.
По головній асфальтованій дорозі ми б доїхали швидше, але зараз це великий ризик задвухсотитися.
Шлях постійно під прицілом ворога, тому мамо пересуватися полями повз посадки.
Але і тут ніхто не може гарантувати безпеку росіяни поруч.
Зараз постійно літають їхні fpvдрони, я вже не кажу про артилерію, яка легко сюди діста, швидко говорить Данило, командир першої артилерійської батареї, прикриваючи обличчя від пилу з польової дороги, який не да нормально дихати у машині.
Данило перед початком повномасштабного вторгнення навчався на військового в академії у Харкові.
Як тільки російські війська зайшли на територію України у лютому 2022 року, він пішов до війська.
Його 15 бригада Нацгвардії ще рік тому брала активну участь у контрнаступу на півдні, але у березні, зважаючи на збільшення тиску на сході, її було передислоковано на покровський напрямок.
Ще кілька тижнів тому росіяни щодня забирали у нас територію, проводячи наступ вперед великими силами.
Але зараз ми стабілізували ситуацію на нашій ділянці, ворог зміг зайти в Михайлівку, зупинившись перед Селидовим.
Тут ми спостерігали таку картину росіяни підігнали кілька БМП під міст, де вїзд у місто.
Ми їх накрили, знищивши машини і піхоту.
Наступного дня картина повторилась.
А закінчилось тим, що вони під міст загнали танк з піхотою.
У результаті піхота була знищена, а танк наші хлопці відігнали.
Сворідний лендліз для нас не вперше.
Наприклад, коли ми стояли на півдні, ми забрали у ворога арту 152го калібру, яку активно використовумо зараз на нашому напрямку, ділиться спогадами Данило. Посадка біля ворога Швидко заїхавши у лісосмугу, водій різко парку машину у кущах.
Тут ніхто не зважа, що гілки можуть її подряпати, або дно прочеше коріння дерев ворожі дрони постійно висять у небі і дуже важливо швидко і непомітно розчинитися, сховати машину.
Від кількох секунд залежить і безпека водія, і самих гармашів.
Поруч бліндаж, невеликий склад з боприпасами і сама гармата.
Вийшовши з машини, Віктор діста свій купольний РЕБ і швидко переміщуться до артилерійського розрахунку.
Хлопці тут вирили кілька бліндажів, тут і місце для відпочинку, і імпровізована кухня.
Трохи подалі сховані боприпаси, окремо замаскована сіткою стоїть OTO Melara це 105мм італійська гаубиця старенька подруга.
Цю зброю почали випускати ще у 1950х роках.
До 15 бригади Нацгвардії потрапили дві модифіковані гаубиці 1980х одна з них щоденно використовуться зараз, інша на ремонті.
Гарна гармата, проте нічого не вічне.
Її вік добіга кінця вона розрахована до 810 тис.
пострілів, з них ми вже зробили більше 6 тис.
Мамо те, що мамо, але хотілось би більше.
Я б не відмовився, якби нам передали більш потужні гармати 120го або 152го калібру.
Ми цю посадку тримамо ще з березня, тоді росіяни були від нас десь за 6 км.
Зараз вони просунулись, і ми перебувамо за 2,5 км від їхньої піхоти.
Тут часто бува дуже гучно і небезпечно.
Мабуть, сьогодні трохи пощастило сильний вітер, дрони літають рідко.
А так в сонячну погоду тут дуже гаряче, адже ми стоїмо посередині наступна посадка це наша піхота, а он за нею перебува ворог.
Звичайно, важко і небезпечно, але у нас така робота.
Іншого шляху йти до перемоги я не бачу.
Навіть, якби мені запропонували демобілізацію, я б відмовився, бо не можу покинути своїх побратимів.
Будемо стояти до кінця, гордо говорить Василь, командир гармати.
День на день не схожий Непримітно на дереві висить італійська рушниці Beretta.
Для фронту досить дивна річ, але хлопці кажуть, що це дуже ефективна зброя для збиття дронів.
Головне, не поспішати і гарно прицілитися працю ефективніше, ніж кулемет.
Хлопці настільки близько від ворожих позицій, що звуки перестрілок з ворогом чути щодня, а з їхнього бліндажа видно посадку, де базуться російська піхота.
Василь корінний одесит і, як для армії, у нього досить незвичне хобі вишива хрестиком.
Виходять дуже яскраві і позитивні картини.
Говорить, що займався цим до війни давно, а зараз вільний час і, щоб трохи відволіктися, він сіда у бліндажі і робить малюнки У мене дочка у Польщі вчиться, а син працю у Канаді, тому для кого робити таку красу.
Проте я бачу себе в Україні, хіба що за кордон поїхати у гості, а жити буду тут, на своїй землі.
У якийсь момент рація командира почина голосно тріщати у хлопців буде робота аеророзвідка виявила переміщення ворога.
За кілька секунд всі вже на місцях.
Дво дістають зі складу снаряди, заряджають гармату, третій артилерист за координатами налаштову необхідний кут дула для влучного пострілу.
Ще пару секунд все готово, луна команда постріл.
На землю пада гільза від снаряда.
Заклада вуха.
Усіх накрива шаром землі.
Після першого пострілу оператор дрона фіксу групу піхоти противника, поряд з якою приліта снаряд.
Далі корегування і наступний снаряд ляга прямо у ціль.
Якщо хтось з групи піхоти вижива їх намагаються добити оператори fpvдронів.
Хлопці кажуть, що важко підрахувати кількість пострілів, які вони роблять за день, адже при активних штурмах ворога за добу легко відстрілються й 150 снарядів, а спокійні дні 1015 пострілів.
Проте зараз артилеристи ключова сила, яка ефективно зупиня щоденні наступи росіян у районі Селидового.
У цій війні кожна деталь ма значення.
Ті ж самі снаряди, від якості яких залежить ефективність нашої роботи.
Окремо варто сказати про волонтерів.
Багато у чому, завдячуючи їм, триматься фронт.
Вони наші кращі друзі, коли йде мова про ремонт машин, техніки Та навіть дістати ті ж самі РЕБи, детектори дронів то до волонтерів.
Росія країна агресор.
Вони масово виготовляють зброю.
Тому зараз наша пріоритетна ціль бити по їхній логістиці, знищуючи склади.
І чим більше ми знищимо їх боприпасів на території Росії, тим менше їх потрапить сюди на фронт, поясню важливість надання Україні дозволу бити далекобійною зброю по території РФ Данило.
Довго перебувати на позиціях небезпечно.
Ворог може визначити координати по виходах арти, а піднявши Орлан у небо просто вичікувати, коли і де виїде наше авто з прихованої посадки.
Тому Віктор наполяга час хуткіше залишати позиції.
По дорозі назад розповіда, як на початку вторгнення вперше взяв до рук зброю Як тільки почалась війна, я опинився у Вознесенську.
Там ми створили загони ТРО і боронили місто від перших наступів ворога.
Тоді у мене не було нічого ні каски, ні броніка, лише один автомат.
Якби росіянам вдалось пройти наше місто, у них би відкривалась пряма дорога на Одесу та реальна можливість обднання сил з їх псевдореспублікою Придністровя.
Весною 22го ми втримали оборону, і я вирішив, що буду відпускати бороду, а збрию її лише після перемоги.
Сподіваюсь, що тоді відкриють кордони і я повернусь до свого цивільного життя.
Буду, як і раніше, працювати водім на фурі у вропі, бо трохи вже скучив за Нідерландами, Францію, Бельгію.
Але зараз розслаблятися не можна.
Віктор стриба у машину, заводить її та, як кілька годин тому, на великій швидкості, поглядаючи одним оком на детектор дронів, мчить з нуля у Покровськ.
Олексій Мужчина, Главком
Останні новини
більше новин