Ну а вже пізніше почали давити. Перед історією з Міндічем холодна війна вже майже перейшла в гарячу фазу. Упустимо деталі для мемуарів Кирила Олексійовича.

Коли НАБУ і САП опублікували плівки, Буданова покликали на допомогу – розгрібати наслідки, рятувати перемовини, де наші позиції сильно погіршились. Важко уявити, як сильно після останніх подій Буданову хотілось побачити, як тіло Єрмака пропливе повз, але ні, він таки поїхав в Офіс, дав свій план дій, а головне – полетів на перемовини в ОАЕ. Не знаю, що саме ним рухало, але, скоріш за все, розуміння, що, якщо він відмовиться, то потопить не Єрмака, а ослабить позиції України в дуже складний період війни. Без його звʼязків було не обійтись.

Я дивлюсь, як Європейська солідарність блокує трибуну Ради і вимагає відставки уряду, де є Качка, Соболєв, Федоров, Бережна. Передчуваю, як скоро підключиться фракція Тимошенко. Згадую часи, коли всі спали в парламенті, бо ті самі люди, які в Раді зараз, буквально до ночі ділили скільки грошей хто собі візьме на міністерства з Бюджету. На цьому тлі чую про коаліцію національної єдності, і думаю, що субʼєктність – це не про право і можливість урвати більше влади, а про змогу поставити особисті інтереси нижче державних. Про яку субʼєктність цього парламенту всі говорять?

P.S. ні-ні, я не лобіюю Буданова в ОП. Хоча б тому, що тоді ті папочки, які знайшли в офісі Міндіча, здаватимуться дитячою забавкою. Кирило Олексійович покаже, якими мають бути справжні папки)