ТЦК та концерт. Деякі українці забули, що в країні триває війна?
glavcom.ua
Sat, 12 Oct 2024 12:19:24 +0300
Зрозуміло, дуже хочеться ходити в кафе, ресторані і концерти, наче війни немає.
Зрозуміло, дуже хочеться платити податки по мінімуму і купувати нові автівки, наче війни немає.
Зрозуміло, дуже хочеться мірятись рейтингами і готуватись до виборів, наче війни немає.
Але є одне але.
Війна є.
І оцінка будь-яких дій має відбуватись не у вакуумі, а з врахуванням цього фактору.
Основного фактору.
І так, візити і рейди тцк можуть відбуватись для окозамилювання і демонстраціі роботи.
Але вони стали реальністю тільки тому, що в країні проблема з мобілізацією.
Яка загрожує програшем у війні.
І так, підвищення податків може вважатися недоречним на фоні великої корупції, але воно потрібно для фінансування армії, без якого ми можемо програти війну.
І так, в демократичній країні потрібні вибори.
Але вони неможливі поки йде війна.
Наші західні партнери фінансують половину українського бюджета, рятуючи нас від шаленої кризи і зубожіння, справжнього зубожіння, які мали б принести війна.
Але таким чином вони зробили і ведмежу послугу українському суспільству.
Бо завдяки грошам Заходу в українському тилу ситуація прекрасна і являє собою економічне диво як для ситуаціі з війною.
І є величезна спокуса жити так, наче нічого не відбувається і ставати лишень диванним вболювалтником за збірну ЗСУ.
Хочеться розмірковувати про підтримку економіки і оцінювати податкові новаціі по іх впливу на економіку.
Питаючи в держави «а чи підняття податків буде стимулювати українську економіку».
Забуваючи, що це вторинне на фоні війни.
Не про стимулювання економіки треба думати в першу чергу.
Так, наче в нас зараз мирні часи.
І так, наче всі забули про слабку інституційну спроможність держави, про яку всі чудово знали до війни.
І що дуже багатоьм дуже подобалось.
Гроші Заходу тримають нас на плаву.
Київ наповнений конференціями і концертами, на театральні події неможливо знайти квитки, а зарплати в приватному секторі стрімко зростають.
І це викрівює реальність.
Змушує забувати про ризики про які забувати не можна.
Відсторонюватись від реальності.
Міряти все категоріями мирного часу.
Бо життя ж мирне, коли ракети не летять.
Але до ракет швидко звикають, новини про фронт вчаться ігнорувати.
І от вас вже непокоїть що влада переглядає податкові правила гри більше за все.
Але важливо розуміти, що це викривлена реальність.
Що десь поряд є багато людей, що втратили все.
І в будь-який момент часу кожен киянин чи вінничанин може опинитись на їх місці.
Чомусь дуже швидко забули про емоціі лютого 2022 року…
І може тоді ні в кого не виникне бажання кричати «ганьба» людям, вдягненим у форму ЗСУ.
Бо завжяки таким людям ви можете ще жити ваше найкраще життя.
А вони це роблять не тому що хочуть, а бо українці, багато багато українців, не виконують закон і «забувають» сходити в тцк.
Всі ці бусифікаціі і рейди є наслідком неповаги до закону в українському суспільстві.
Це було нашою проблемою до війни, це буде нашою проблемою після.
І це є причиною багатьох проблем зараз.
Але чомусь «ганьба» людям, що не виконують закон, в Україні ніколи не кричали…
Останні новини
більше новин