Ця колонка – це абсолютний крик душі. Від бардаку, що відбувається, де командири і медики стають заручниками системи, яка жене в армію всіх підряд (точніше тих, хто не має можливостей/звʼязків відкупитися), а потім сама не знає, що з ними робити.

Як зараз працює схема : чоловіків забирають на вулиці ТЦК і БЕЗ РЕАЛЬНОГО ВЛК їх ВСІХ направляють одразу в частину ЯК ПРИДАТНИХ, де вони починають проходити БЗВП.

З останніх перлів придатних за версією ВЛК в ТЦК – два чоловіка з шизофренією, які на психотропній терапії роками!!! і які прийшли до моїх медиків з проханням щоб їм могли з дому хоча б препарати передати;

чоловік з пухлиною мозку;

чоловік з деформуючим остеоартрозом lll ступеню правого кульшового суглобу, аваскулярний НЕКРОЗ правої стегнової кістки lll ст (простими словами – людина потребує заміни кульшових суглобів);

двоє з вродженою глухотою;

один з відкритою формою туберкульозу;

і… ДУЖЕ ДУЖЕ ДУЖЕ багато людей з алкогольним делірієм (психоз, пов'язаний зі зловживанням алкоголем – ред.)

А на відборі з оцих "доходях" починаються справжні голодні ігри між підрозділами. Бо ж їх розібрати ЗОБОВ'ЯЗАНІ, незалежно від стану, діагнозів і здорового глузду. Комусь пощастить і вдасться відмовитися від відверто непридатного, а комусь навпаки – "впарять" найважчий випадок, бо ж план треба виконати, а людину вже привезли, і вона "обліковується". І підрозділи між собою змушені змагатися не за кращих бійців, а за те, щоб не отримати на шию чергового важкохворого, який завтра ляже в медчастину і почне сипатися.

Окрема цікавинка – загравання з ТЦК в беру/не беру. Бо якщо зараз не візьмеш оцих – тобі потім хуй дадуть взагалі людей на бригаду.

Тому маєш брати зараз "доходяг" з умовою, що наступного разу ТЦК на нас дасть хоч трошки "рексів".

І зараз це все перетворюється не на оборону країни, а на системний абсурд, де військові на місцях змушені витягувати наслідки чужого безумства.

Підрозділи тріщать по швах, медики перетворюються не на військових фахівців, а на няньок для важкохворих, яких ніколи й близько не мали б мобілізувати. І це все за ЗП в 20 тисяч грн (бо це ж ПЄПЄДЄ), без вихідних!, без нормального забезпечення й без реальної підтримки – просто тому, що хтось "нагорі" вирішив, що цифри важливіші за здоров'я, а статистика важливіша за здоровий глузд.

У підсумку держава отримує не боєздатних бійців, а колосальні витрати на лікування, реабілітацію, оформлення інвалідності – і паралельно втрачає ресурс, час та людей, які могли б реально посилити оборону. Всі програють: армія, медики, суспільство, сама система.

І доки це триватиме, питання "нах**" буде звучати з кожного підрозділу, кожної медчастини та кожного окопу. Бо це не просто бюрократичні прорахунки – це свідомий пізд*ц, який нищить те, що ще тримається на ентузіазмі й людяності тих, хто на місцях реально працює.

Якщо це не змінити, то жодна мобілізація не буде ефективною – вона просто сама себе зжере.

Аліна Михайлова