Документ передбачає створення спільного інвестиційного механізму, куди спрямовуватиметься частина доходів від використання українських надр – від рідкоземельних металів до нафти й газу.

Проте, як зазначає волонтер «Української команди» та аналітик Орест Криштафович, якщо відкинути гучні брифінги та емоції, залишається критичне питання: у тексті угоди немає жодних реальних гарантій безпеки для України.

Розрив між очікуваннями та реальністю

Криштафович нагадує, що ще до підписання угоди українські посадовці публічно наголошували на необхідності включення конкретних гарантій безпеки до такої стратегічної співпраці. Вкладати українські ресурси на десятиліття вперед, не маючи гарантій захисту під час повномасштабної війни, є безглуздим ризиком.

Однак, після оприлюднення документа, стало очевидно:

• Відсутність юридичних зобов’язань: Немає жодних пунктів, які б передбачали військовий захист, реагування США на агресію чи будь-які правові механізми безпеки.
• Лише туманні декларації: Наявні лише загальні формулювання про «довгострокове партнерство», «підтримку процвітання» та «сприяння відбудові».

 «Політичні формулювання — це добре, але вони не зупиняють російські ракети і не гарантують жодної відповіді у разі нової ескалації,» — підкреслює Орест Криштафович.

В чиїх інтересах укладено документ?

Аналітик ставить під сумнів баланс інтересів в угоді. На його думку, структура документа виглядає так, що вона:

• Відкриває партнеру доступ до стратегічних українських надр.
• Спрямовує значну частину українських ресурсних доходів у спільний фонд.
• Не містить жодних юридичних гарантій, які б захищали Україну у випадку нових воєнних ризиків.

«Виглядає так, що ми вкотре підписуємо документ, у якому інтереси партнера чітко захищені, а ось наші ключові інтереси — ні,» — зазначає Криштафович.

Безпека – перш за все

Головний меседж Криштафовича полягає в тому, що на четвертому році повномасштабної війни будь-яка стратегічна угода має починатися зі слова «безпека», а вже потім «інвестиції».

Він закликає уряд не повторювати помилок минулого і вимагає, щоб кожен документ, підписаний під час війни, був чітким, жорстким і однозначним, і передусім — працював в інтересах України.