В Україні триває гучна хвиля звинувачень щодо корупції в енергетичному секторі. Це вже серйозно шкодить Україні саме напередодні життєво важливого рішення європейців і американців про передачу Україні російських заморожених активів. Мені здається, варто відійти від персональних політичних уподобань і зосередитися на фундаментальних причинах, які постійно призводять до нових надзвичайних ситуацій.

Проблема полягає в тому, що в Україні ключові труднощі пов'язані зі спадщиною радянської централізованої планової економіки, де великі підприємства й монополії — такі як "Енергоатом", "Укренерго", "Нафтогаз", "Укрзалізниця", ОПЗ, порти — керуються безконтрольним державним апаратом, за яким стоять групи впливу.

Насправді держапарат дуже слабкий і побоюється сторонніх "контролерів". Я не раз відчував це на конкретних прикладах під час роботи в українській системі державного управління. Пригадую одну ситуацію: коли я працював в Одеській ОДА, я намагався забрати контроль над критично важливими портами у групи Коломойського.

Я писав багато листів, робив гучні заяви. За кілька місяців, під час прийому в Адміністрації Порошенка, пізнім вечором мене попросив вийти в коридор дуже компетентний і порядний перший заступник міністра інфраструктури. Оглядаючись по сторонах, він передав мені розпорядження міністерства, яким групі Коломойського заборонявся доступ до Рибного порту Одеси, і попросив терміново поїхати до Одеси та рано-вранці, поки ніхто не дізнався, виконати це розпорядження.

Хоча насправді це був прямий обов'язок міністерства, а не губернатора (за місяць Шульмейстер подав у відставку). Я разом зі своєю командою та одеською міліцією приїхав до порту о 9-й ранку і виставив звідти "загарбників". Ця історія добре демонструє, наскільки держапарат слабкий, залежний і наскільки він боїться брати на себе відповідальність.

Яким є вихід із ситуації

По-перше, різке скорочення держапарату. Перше, що я зробив, коли прийшов в Одеську ОДА, — скоротив кількість працівників на 50%, і це позитивно вплинуло на якість роботи. За розрахунками Українського інституту майбутнього, потрібно залишити близько 30% нинішнього державного апарату. Перший віцепрем'єр України Михайло Федоров прогнозує суттєве скорочення держапарату. Звільнені люди мають перейти у вільну економіку, а тим, хто залишиться на держслужбі, слід різко підвищити зарплати.

По-друге, необхідно різко скоротити кількість регуляцій. Має бути створена окрема посада міністра уряду з єдиною метою — радикальне скорочення регуляцій. Кожен інший міністр повинен у найкоротші терміни довести цьому спеціальному міністру необхідність конкретних функцій і регуляцій, що існують в його міністерстві. Якщо ж не доведуть, що ці інструменти життєво важливі й захищені від зловживань, їх слід скасувати на законодавчому та урядовому рівнях.

Якщо такі заходи буде вжито, тоді відпаде й потреба в наглядових радах, оскільки багато з них також перетворилися на паразитичні структури.

Без таких фундаментальних кроків ми приречені на повторення подібних скандалів та подальше ослаблення позицій України.

Міхеіл Саакашвілі