Маршрут Зеленського цього тижня – Греція, Франція, Іспанія – це демонстрація того, як треба вести дипломатію в час, коли хтось сподівався побачити нас на колінах.

Греція: газ без російської «труби»

Почнемо з Афін, де 16 листопада підписали угоду про постачання американського скрапленого газу. Звучить технічно? А по суті – це кінець однієї російської казки про «незамінність» Газпрому. Греція стає хабом для американського LNG, а Україна отримує газ через грецькі термінали вже з січня 2026-го.

Знижка у 46% для «Нафтогазу», стабільний маршрут через Болгарію, Румунію, Молдову. Москва роками шантажувала газовою трубою – тепер можна спокійно подивитися на «Газпром» і сказати: «Дякую, не треба». До речі, Греція вже домовилась із США про 0,7 мільярда кубометрів газу щорічно з 2030-го. Це не просто контракт – це нова енергетична реальність регіону, де Росії більше немає місця біля «вентиля».

Франція: від Mirage до Rafale

17 листопада Макрон зустрів Зеленського на військовій авіабазі – символічно, правда? Бо розмова йшла про те, що має крила. «Історична угода», як її називає президент, передбачає не просто кілька літаків. Це 10-річна стратегічна угода в авіації з постачанням винищувачів Mirage-2000 та Rafale – тих самих, які Франція берегла для себе.

Плюс додаткові системи ППО SAMP/T, ракети Aster 30, спільне виробництво дронів. Франція фактично каже: ми готові не просто постачати зброю, ми готові інтегрувати українську оборонку в європейську. Локалізація виробництва в Україні – це вже не про допомогу, це про партнерство рівних.

І так, Макрону цей візит теж потрібен. Франція хоче підкреслити свою роль європейського лідера в підтримці України – особливо зараз, коли хтось у Вашингтоні починає розглядати варіанти «розумних компромісів».

Іспанія: символи та реальна підтримка

18 листопада Зеленського чекають у Конгресі депутатів у Мадриді. Можливий візит до музею Рейна Софія, де висить «Герніка» Пікассо – картина про жахи бомбардувань під час громадянської війни. Паралелі очевидні, і вони резонують по всій Європі.

Безпекова угода з Іспанією 2024 року передбачає 1 млрд євро військової допомоги, а також внески Іспанії через Європейський фонд миру та довгострокову підтримку до 2027 року. Іспанія вже передавала Україні Patriot-ракети, Leopard 2A4, боєприпаси, антидронові системи, а також активно тренує наших військових, зокрема на NASAMS і у рамках місії ЄС (EUMAM-UA). Зараз, за словами Зеленського, акцент візиту – ППО та підготовка до зими: посилення систем, ракети, міцніші енергетичні рішення.

Іспанія, яка раніше не була найголоснішою в підтримці України, тепер активно тренує наших військових і поглиблює співпрацю після минулорічної угоди про безпеку. Це теж показово – коли навіть країни, які традиційно трималися осторонь, розуміють: зупинити Росію – у їхніх власних інтересах.

Що це означає для України?

По-перше, Росії не вдалося ізолювати нас. Навпаки – географія підтримки тільки розширюється. По-друге, це вже не про гуманітарну допомогу чи політичні декларації. Це про довгострокові контракти, спільне виробництво, інтеграцію в європейську безпекову архітектуру.

Москва розраховувала, що Європа втомиться, що внутрішні суперечки паралізують нас, що можна буде виставити Україну як «токсичний актив». Не вийшло. Три візити за три дні показують: стратегія є, вона працює, і вона приносить конкретні результати.

Зеленський демонструє те, що у дипломатії називають «активною позицією» – не чекати, поки хтось вирішить твою долю, а самому формувати порядок денний. Від газових контрактів до винищувачів пʼятого покоління – це все елементи однієї картини: України, яка не виживає, а будує своє майбутнє.

І найголовніше – це майбутнє будується не всупереч Європі, а разом з нею. Бо в підсумку всі розуміють просту річ: якщо впаде Україна, наступними будуть інші. А цього ніхто не хоче.