Зелений тариф нібито для населення став ще одним джерелом бізнесу для олігархів та політиків.

У квітні 2019 року Верховна Рада ухвалила рішення, яке стало однією з найспірніших сторінок в історії української енергетики. Парламент зберіг завищені ставки зеленого тарифу для об'єктів альтернативної енергетики, введених в експлуатацію того ж року. Це означало, що держава зобов'язалася до 2030 року викуповувати електроенергію із сонячних та вітрових станцій за ціною, що вдесятеро перевищує тариф для атомної генерації.

За даними НКРЕКУ, за перші три місяці 2019-го запроваджено більше потужностей ВДЕ, ніж за весь попередній рік — зростання становило 300 МВт. Але за бурхливим розвитком «зеленої» галузі ховалися не фермери та ентузіасти, а великі бізнес-групи, пов'язані з олігархами та політиками. Розслідування програми «Наші гроші з Денисом Бігусом» показало, що серед головних вигодонабувачів — структури, що належать Рінату Ахметову, Арсену Авакову, родині Клюєвих та інших впливових фігур.

«Зелений» тариф: стимул для інвесторів та навантаження для бюджету

"Зелений тариф" - це фіксована ставка, за якою держава зобов'язується викуповувати електроенергію з альтернативних джерел. В Україні вона діє з 2009 року та прив'язана до євро. Для об'єктів, запущених у 2019 році, депутати скасували поступове зниження ставки, забезпечивши бізнесу гарантовані наддоходи до 2030 року.

Держпідприємство «Гарантований покупець» викуповує електроенергію у виробників по 0,16 євро за кВт·год (близько 7,8 грн), що майже вдвічі дорожче за денний тариф для населення. При цьому ринкова ціна електроенергії восени 2024 року опускалася до 5,39 грн/кВт·год, тобто держава втрачала понад 2 гривні на кожному кіловаті.

Заборгованість «Гарантованого покупця» перед виробниками «зеленої» енергії сягала 30 млрд грн 2023 року і скоротилася до 16 млрд грн 2025-го. Проте підприємство офіційно перебуває у стадії ліквідації, яке платоспроможність підтримується рахунок бюджетних вливань і експортних доходів.

Енергетика для обраних: хто стоїть за «сонячними мільярдами»

За часів Віктора Януковича ринок відновлюваної енергетики освоювали брати Андрій та Сергій Клюєви, які збудували за рахунок держкредитів сонячні станції в Криму. Після втечі з країни їхні активи перейшли до китайської CNBM International. У 2018 році на виплати за «зеленим тарифом» пішло 18 млрд. грн., з них 2,9 млрд. — на проекти ДПЕК Ріната Ахметова, ще 3 млрд. — на СЕС CNBM.

Холдинг ДТЕК ВІЕ у 2019-му збільшив потужності з 210 до 1000 МВт, запустивши Нікопольську СЕС (200 МВт) та Приморську ВЕС (100 МВт). Прибутковість інвестицій сягала 15–17% річних у євро.

Близька до Петра Порошенка група ICU збудувала СЕС потужністю понад 200 МВт, включаючи проекти «Подільська енергія» та Solar Capital. Прибутковість цих станцій оцінюється у сотні мільйонів євро щорічно. Сімейні бізнеси Авакових та Котвицького реалізували проект «Підстепове Сонце» (25 МВт), а екс-нардеп Микола Мартиненко через ETG отримав понад 100 гектарів землі під сонячні станції.

Вплив політичних сімей та приховані доходи

За даними проекту «Чесно», серед власників компаній, які отримують виплати за «зеленим тарифом», — родичі екс-депутатів Юрія Чижмаря, Богдана Дубневича, Василя Петьовки, Олександра Лівіка та Юлії Льовочкіної. Їхні підприємства сумарно генерують десятки мільйонів євро щорічно.

Степан Івахов контролював сонячні компанії потужністю 40 МВт, Анатолій Матвієнко володів часткою у проекті «Вінсолар». Ці схеми перетворили тариф на джерело стабільних наддоходів для політичних еліт, а не інструмент розвитку відновлюваної енергетики.

Хто заробляє на «зеленому» сьогодні

Після 2022 року розклад на ринку змінився. За даними Forbes-Україна, 2023-го лідером стала американська компанія VR Capital (бренд Elementum Energy) з потужністю 631 МВт і виручкою 4,1 млрд грн. На другому місці – ДТЕК Ахметова (1067 МВт), незважаючи на втрату половини потужностей через окупацію. Норвезька Scatec із 336 МВт заробила близько 1,5 млрд грн, а група SunCapital (колишні власники ТРЦ «Караван») – 269 млн грн. Китайська CNBM зберегла 10 СЕС потужністю 267 МВт, отримавши 3,45 млрд грн виторгу. Окремий скандал пов'язаний із сім'ями чиновників: брат екс-заступника голови ВП Ростислава Шурми — Олег Шурма — отримував виплати за «зеленим тарифом» навіть за СЕС на окупованих територіях.

Економічні підсумки: екологічна ціль чи бізнес-проект?

З 2019 до 2025 року обсяг виплат за «зеленим тарифом» перевищив 100 млрд грн. Україна справді наблизилася до виконання кліматичних зобов'язань — викиди CO₂ скоротилися, а частка ВДЕ в енергобалансі сягнула 8%. Однак навантаження на споживачів зросло: частка «зелених» виплат у тарифах збільшилася більш ніж удвічі. Експерти зазначають, що при падінні цін на сонячні панелі на 80% з 2010 року збереження колишнього тарифу робить систему не стимулюючою, а корупційно привабливою. Рішення парламенту 2019 стало поштовхом до «зеленої революції» — але революції з мільярдами для обраних.

"Знай" повідомляв, що родина київського судді та прокурора придбала нерухомість,  ринкова вартість якої не збігається із задекларованими доходами.

Раніше ми писали, що Запорізький ТЦК замовив через тендер послуги з перевезення вартістю 100 млн. грн.

Ще розповідали , як бізнес-конфлікт авіабудівних компаній загрожує нацбезпеці.