92-річний президент Камеруну Поль Бія переобрався на восьмий термін. Він пробуде на посаді майже до свого 100-річчя. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на Bloomberg.

Поль Бія був оголошений переможцем виборів 12 жовтня, затьмарених дискваліфікацією його основного суперника. Він правитиме центральноафриканською країною до 99 років. Це його восьмий термін на посаді. Бія, найстаріший у світі чинний президент, балотувався під прапором Народно-демократичного руху Камеруну. Його інавгурація відбудеться у столиці країни, Яунді, 6 листопада.

Лише 12 із 83 кандидатів у президенти були допущені до участі у виборах, що викликало звинувачення з боку опозиції та правозахисних організацій у тому, що вибори не були ні вільними, ні справедливими. Моріс Камто, лідер головної опозиційної партії, який кинув виклик Бії на останніх виборах у 2018 році, був одним із тих, кого виключили на тій підставі, що його партія висунула двох кандидатів. За результатами виборів, глава Камеруну набрав 53,7% голосів, а його найближчий суперник Ісса Чірома Бакарі, який пішов у відставку з кабінету міністрів у червні, – 35,2%.

Бія править Камеруном вже 43 роки, і більшість громадян, середній вік яких становить 18 років, ніколи не знали іншого лідера. Його похилий вік та нерегулярні публічні виступи викликали побоювання з приводу його здоров'я та порушили питання про те, хто керуватиме країною у разі його смерті на посаді.

Політик практично не вів передвиборчу кампанію й у вересні провів понад тиждень у Швейцарії, де раніше звертався по медичну допомогу, не даючи жодних пояснень. Його єдиний мітинг відбувся 7 жовтня. Тоді він пообіцяв створювати робочі місця, розвивати підприємництво та зміцнювати безпеку.

Нагадаємо, у Камеруні під час протестів опозиції загинули щонайменше чотири особи. Мітинги були організовані прихильниками кандидата в президенти Ісси Тчіроми, який оскаржує результати виборів від 12 жовтня та звинувачує чинного президента Поля Бію у фальсифікаціях.

До слова, Російська Федерація формує лояльну до Кремля африканську еліту. Держава-агресор нарощує свою присутність на африканському континенті, використовуючи освітні й молодіжні програми як інструмент довгострокового впливу.