"У місті вже вбили купу пілотів. Як на півдні, так і на півночі".

"Бригади, що тримають Мирноград, можуть потрапити в оточення".

"На наших маршрутах пересування лежать наші двохсоті, але їх не можуть забрати, бо це кілзона".

"Щойно вбили в місті 4 олівчиків (українських військових – УП) – 2 з бригади N, два з M".

"Пі*ори вже за містом, частина мертва".

Це повідомлення від одного з найкращих у своїй справі операторів БПЛА, роботу якого "Українська правда" час від часу знімає з 2023 року. Їх можна було б сприйняти як чергові жахливі новини з чергового жахливого дня цієї війни, якби не один нюанс. Вони написані з міста, де, за нещодавніми словами деяких офіційних речників, "зачищені всі диверсійні групи".

Вони написані з Покровська. Величезного міста Донеччини, навколо якого вже рік ідуть важкі бої. А в останні місяці – всередині самого міста.

Уперше росіяни просочилися в Покровськ у липні цього року – тоді в соцмережах широко розійшлося відео, на якому окупанти розстрілюють авто з українськими військовими, що проїжджає повз. "Тут уже пі*араси", – кричить від несподіванки водій і звертає з дороги.

За пару тижнів Сили оборони змогли вибити противника з міста й навіть супроводити поодиноких журналістів, зокрема УП, у Покровськ, щоб зафільмувати його оборонців і жителів на цьому етапі війни.

Вдруге противник зайшов у місто майже одразу після зачистки, приблизно в серпні. І цього разу його поведінка була агресивнішою – хоча зовні здавалося, що ситуація в місті стабілізована і найважливіше, за чим треба стежити, це контрнаступальна операція на Добропільському виступі.

Станом на кінець жовтня Покровськ і Мирноград перебувають у дроновому оточенні противника. І щодня наближаються до того, щоб опинитися в реальному.

"Українська правда" розповідає, чому падає оборона Покровська і що це означає.

1. Реакція вищого командування на загострення ситуації в Покровську була запізнілою

Росіяни "повернулися" в Покровськ практично одразу після гучної липневої зачистки, однак тоді ця інформація, зокрема через Добропільську контрнаступальну операцію, не дійшла до медіа. Невеликі піхотні групи противника регулярно проходили крізь дірки в українських позиціях південніше від міста, просочувалися вглиб і, на жаль, розстрілювали як українських військових, так і цивільних.

"Таке відчуття, що вони просто з-під землі вилазили. Може, вони ще поховалися по хатах з того першого разу, як зайшли", – ділиться з УП заступник комбата однієї з бригад, що працює в місті.

Жодних додаткових ресурсів, зокрема людей, продовжує пояснювати заступник комбата, для стримування противника вони не отримали. Усі бригади, що стояли в обороні, були виснаженими.

Згадана бригада також із запізненням одержала наземні роботизовані комплекси (НРК), які зараз є чи не єдиним способом підвозити БК, провізію та здійснювати евакуацію поранених. На автівки, які регулярно вибивали російські FPV, як завжди, доводилося шукати кошти самотужки.

Проблем із боєприпасами, наскільки відомо УП, не було – БК видавали вдосталь, однак можливості ним скористатися вже давно немає. Занести БК у місто власноруч нереально, а логістика на авто давно обрізана.

26 жовтня, коли Генштаб уперше публічно визнав перебування росіян у Покровську, поодинокі групи противника вже пройшли місто та вступали в бої на його північній околиці, зокрема в районі кладовища, що розташоване на виїзді в бік Родинського та Добропілля.

Також приблизно 24–26 жовтня, після накопичення в іншій стороні, на західній околиці Покровська, росіяни почали рухатися в бік Гришиного.

2. Регресуючу обстановку в Покровську затьмарили переможні новини з Добропільського виступу, де українські військові відбили і зачистили 18 сіл

Однак, як нещодавно дізналася УП, українській контрнаступальній операції на Добропільському виступі, до якої залучили десантників і штурмові полки з резерву головкома, насправді була відведена важлива задача.

Добропільський виступ мав стати однією з двох клешень, якими росіяни збиралися охопити практично всю неокуповану Донеччину. Сам виступ – південна клешня, наступ на Святогірськ – північна. За планом-максимум противника, вони мали з'єднатися ген по Ізюму та Барвінковому – це приблизно сотня кілометрів просування.

Роздроблення Добропільського виступу, хоч і часткове, дозволило зірвати цей план.

3. Різка заява Сирського про неприпустимість приховування правди щодо ситуації на Покровському напрямку не була голослівною

Як писала днями УП, деякі бригади справді подають "нагору" неправдиві відомості по своїх позиціях. На умовній позиції N, яку бригада нанесла на мапу ситуативної обізнаності як існуючу, може стояти двоє поранених піхотинців, які, об'єктивно, не приймуть бій, або ж взагалі не бути нікого.

Командири йдуть на таку брехню, щоб уникнути чергової перевірки чи кримінального провадження. А також через те, що після доповіді про втрачену позицію вони часто отримують наказ на її відновлення – а відновлювати немає ким.

З одного боку, це дозволяє командирам зберегти і так мінімальний людський ресурс, з іншого – викривлює сприйняття реальності в тих, хто оцінює ситуацію, спираючись на мапи та звіти самих бригад, зокрема в головкома.

Саме тому після заяви Сирського про "неприпустимість брехні" до бригад почали навідуватися перевіряючі. Вони мають з'ясувати, чи збігаються заявлені позиції з такими, що фізично є на полі бою. Однак чи спрацює ця, по суті, ще одна паперова перевірка – поки невідомо.

УП запитала в одного з командирів високого рівня, що працює на Покровському напрямку, чи вдалося йому доповісти реальну обстановку Сирському під час його останнього візиту на напрямок. На що, на жаль, почула, що не всім знайшлося місце на цій зустрічі.

"Я неодноразово піднімав питання про перегрупування і відсутність другого ешелону оборони, що призведе до оточення підрозділів, але нас не чують", – коротко резюмував співрозмовник.

На оприлюднених Сирським фото з наради на Покровському напрямку, як обурюються в розмові з УП інші командири, немає жодного командира бригади – а саме ця ланка знає про ситуацію в місті та навколо нього найбільше.

Натомість на цих знімках є кілька лояльних до головкома людей, зокрема командир Управління штурмових підрозділів і прихильник Степана Гіги – Валентин Манько, командувач Сил безпілотних систем Роберт Бровді. А також командир "Птахів Мадяра" Андрій Клименко, заступник голови Національної поліції Олександр Фацевич та командувач Десантно-штурмовими військами Олег Апостол.

4. Окрім неправдивих доповідей на різних рівнях, серед головних причин потенційної втрати Покровська – практично тотальний контроль росіян над небом і дірки між піхотними позиціями, якими просочується противник

За час Покровської кампанії не було знайдене технічне рішення, яке б дозволило Силам оборони перехопити ініціативу над противником у небі.

Російські FPV контролюють практично всі логістичні маршрути до Покровська та Мирнограда – роблять дірки в антидронових сітках, знищують авто та, що найгірше, вбивають українських військових. На кожній трасі чергують дрони-"ждуни" – FPV, що "сидять" на узбіччі й чекають, щоб уразити авто, які проїжджають повз.

На превеликий жаль, оборонці Покровська повторюють долю українського гарнізону на Курщині, якому російські дрони практично повністю перерізали логістику.

5. Падіння Покровська означатиме автоматичну втрату його міста-супутника Мирнограда та, за відсутності вчасного наказу на вихід, оточення військових, що стоять у Мирнограді

"Прив'язаність" Мирнограда до Покровська пояснюється дуже просто – логістикою. Всі можливі маршрути пересування до Мирнограда проходять через Покровськ або поблизу нього. Плече логістики складає 20–25 кілометрів, які треба подолати пішки. На маршруті стаються стрілецькі бої, є загиблі.

"Якщо ляже Покровськ, для гарнізону в Мирнограді виходу не буде. У нас логістика в Мирноград – понад 20 км. Провести заміни майже неможливо. Тих, хто на щиті, винести неможливо. Родинське піджимають (росіяни – УП), Червоний Лиман під пі*арами. Люди працюють на межі, розуміють, що оточення все ближче", – розповідає УП один із офіцерів, що працює на напрямку Мирнограда.

Окрім втрати людей у Мирнограді, переповідають УП військові, вони також переймаються за втрату обладнання – особливо підрозділів БПЛА. Це мільярди гривень, власних і зібраних донатами.

***

Втрата Покровська, з перспективою якої, здається, уже змирилася частина наших співрозмовників, означатиме втрату величезної частини Донеччини, а також, з військового погляду, укріпленої місцевості для оборони.

За два десятки кілометрів на північ – Добропілля, яке росіяни рівняють КАБами, роблячи його максимально непридатним для оборони. На захід – Дніпропетровщина, по якій трохи нижче вже сміливо рухається противник.

Російська армія не зупиниться.

Ольга Кириленко, УП