Азербайджан та Вірменія сьогодні підпишуть мирну угоду за посередництва США, що суттєво послабить вплив Росії на Південному Кавказі.

РБК-Україна пояснює суть угоди, її можливі наслідки для обох країн та регіону загалом.

Головне:

• Чому Вірменія та Азербайджан укладають мир після багатьох років конфлікту?
• Яка роль Штатів у переговорах?
• Чому угода підірве вплив Росії та посилить позиції США?

З кінця 80-х років минулого століття між Вірменією та Азербайджаном існував затяжний конфлікт щодо Нагірного Карабаху – області на території Азербайджану, де переважну більшість населення становили вірмени. З розпадом СРСР обидві країни розпочали війну за Нагірний Карабах, у якій перемогла Вірменія. 

У війні Азербайджан отримав підтримку з боку Туреччини, яка заблокувала вірменські кордони. Як наслідок, Вірменія опинилася у міжнародній напівізоляції, потрапивши у економічну та політичну залежність від Росії. 

З часом Азербайджан зумів модернізувати армію та повністю повернув під свій контроль втрачені території військовим шляхом, у два раунди – у 2020 та 2023 роках.

Після остаточної втрати Нагірного Карабаху Вірменія прагне досягти примирення з Азербайджаном. Через конфлікт кордони з двома її сусідами – Туреччиною та власне Азербайджаном – залишалися закритими протягом десятиліть. 

Єдиними шляхами сполучення Вірменії із зовнішнім світом були маршрути через Іран і Грузію. Така часткова ізоляція гальмувала економічний розвиток і ускладнювала інтеграцію Вірменії у міжнародну спільноту. Замирення ж дозволить їй використовувати своє географічне становище з вигодою для економіки та залучати інвестиції, а отже – зменшити вплив Росії у Вірменії.

Своєю чергою, Азербайджан прагне остаточно усунути всі претензії Вірменії на Нагірний Карабах. Крім того, замирення з Вірменією дозволить повноцінно розвивати Нахічеванську автономну республіку – анклав, який відділений від основної частини Азербайджану територією Вірменії. Сполучення між Нахічеванню та іншою територією країни здійснюється лише повітрям або Зангезурським наземним коридором. 

Інтерес США як посередника у цій ситуації – багатоплановий. З одного боку, Дональд Трамп протягом останнього часу намагається "завершити" якомога більше війн, у сподіванні, що колись йому за це дадуть Нобелівську премію миру. З іншого боку, залучення США дозволить зменшити вплив Росії у регіоні. Крім того, не варто забувати і про фінансову вигоду від реалізації економічних проектів у регіоні.

У Вашингтоні планується підписання кількох документів. Перший – рамкова двостороння угода безпосередньо між Вірменією та Азербайджаном. Її повний текст містить 17 пунктів і наразі є конфіденційним. Але деякі деталі відомі. 

Угода передбачає нормалізацію міждержавних відносин через взаємне визнання суверенітету та територіальної цілісності, а також економічну співпрацю Баку та Єревану.

Одним із ключових елементів документа є створення транзитного коридору через уже згаданий Зангезурський коридор, що з’єднає основну частину Азербайджану з його анклавом Нахічевань. 

За даними вірменської служби Радіо Свобода, угода також містить пункти щодо відмови від міжнародних позовів і нерозміщення військ третіх країн на кордоні Вірменії та Азербайджану.

Інші пункти угоди, які раніше обговорювалися в медіа обох країн, стосуються уточнення лінії кордону, обміну полоненими та заходів підтримки біженців і внутрішньо переміщених осіб.

Крім основного документу, США підпишуть двосторонні угоди "з обома країнами для спільного використання економічних можливостей". Угоди нададуть США права на розвиток Зангезурського коридору – його назвуть "Маршрутом Трампа за міжнародний мир і процвітання". 

Угода передбачає, що США напряму не оплачуватимуть будівництво транзитного коридору. Натомість Вашингтон закличе приватні корпорації до інвестицій.

Окремо лідери Вірменії та Азербайджану планують звернутися із офіційним запитом про розпуск Мінської групи ОБСЄ, яка була створена в 1999 році для посередництва в карабаському конфлікті, і яку очолювали США, Франція та Росія. 

Таким чином, замирення Вірменії та Азербайджану може підірвати вплив Росії на Південному Кавказі, водночас посиливши позиції США. Втім, до остаточного вирішення всіх проблем між Баку та Єреваном ще далеко. 

В Азербайджані угоду сприймають як свою перемогу, у Вірменії – як компроміс, а частина вірменського суспільства виступає різко проти домовленостей. Зрештою, і Росія напевно не буде сидіти просто так і спостерігати, як її витісняють з регіону. 

При написані матеріалу використовувались заяви американських, азербайджанських та вірменських політиків, публікації Reuters, Vzglyad.az та вірменської служби Радіо Свобода.