Марк Лівін, Софія Терлез. Що зі мною? Як розвинути стійкість і жити якісно. – Х.: Віват, 2025"Усе почалося зі стосунків. – дізнаємося ми подробиці створення цієї унікальної книжки. - На початку повномасштабного вторгнення люди, опинившись у стані екстремального стресу, шукали відповіді на запитання: що з ними відбувається, як їм діяти та як ухвалювати рішення, де брати сили". Тож у практичному дослідженні "Що зі мною" Марка Лівіна і Софії Терлез - відповідно, журналіст і психологиня - об’єднали досвід, дружбу і сотні годин розмов із найвпливовішими дослідниками психології та нейронауки, щоб створити інструмент турботи про себе у часи потрясінь. У своїй книжці, спираючись на наукові дослідження, вони формують висновок: що вищий в особистості рівень емоційного інтелекту й підтримки близьких, то міцніші в неї романтичні стосунки й менша схильність до тривожності й депресії. Утім, як освоїти мистецтво соціальної проникливості та зрозуміти самого себе? Чи існують "прості" способи подолання стресу, та як навчитися адаптуватися до нових викликів світу? Адаптована до українських реалій модель пояснює, як саме ми можемо підтримувати себе під час довготривалого стресу, і спирається на 11 елементів стійкості: тіло, емоції, звички, їжа, цінності, відповідальність, корисне мислення, креативність, соціальні зв’язки, дружба, любов. Кожному з них присвячено розділ, який доповнено практичними вправами для самодопомоги. Втім, книга не вимагає лінійності в читанні: її частини побудовані на історіях, які або формують основу сюжету, або посилюють міркування авторів. Складати "пазл" можна у довільному порядку. Загалом у цьому нонфікшні автори розробили унікальну модель психічної стійкості під сучасних українських читачів, що перебувають у стані емоційного напруження через повномасштабне вторгнення. "ТЕЗЇЦВККСДЛ-1" - так автори жартома назвали конструкцію психологічної резильєнтності, що складається з одинадцяти елементів, яким і присвячено кожен розділ книги. Психічна стійкість проявляється через ментальну, емоційну та поведінкову гнучкість і вміння пристосовуватися до нових обставин, але вона не є вродженою — її потрібно набути. Щоб це зробити, людина має знайти чи сформувати безпечне середовище, де можна відкритися й довіритися іншим.Акація Блек. Мій утрачений елемент. – К.: ТАК, 2025Якщо в останній в часі трилогії Харукі Муракамі два Місяці в небі, які щоразу спостерігає головний герой – це метафора його "подвійного" існування, то в цьому романі – це символ зв’язку двох люблячих сердець. Недаремно він винесений на обкладинку роману. Що ж до аудиторії книжки, обмеженої "18+", якій рекомендовано твір, то все так само зрозуміло, бо еротика в цій історії грає далеко не останню роль. А я к інакше, коли мова про кохання, точніше, про те – принаймні на початку – як дівчині добитися його від хлопця. "- Лу-у-уно-о! Я знаю, що ти тут! Попри музику в навушниках мені вдається почути крик найкращої подруги. Може, якщо я перестану дихати та сильно замружуся, вона мене не побачить? - А, онде ти! Я знала, що знайду тебе тут. Не вийшло. - Як тобі вдалося піднятися? Я дала Джексу десять доларів, щоб цього уникнути. Подушечкою великого пальця Камілла витирає уявну сльозу, вдаючи, що їй болить, а тоді лягає на землю поряд зі мною. - Це тому, що мене він любить більше, - каже вона, штурхаючи моє плече. - Звичайно, ти постійно пхаєш йому під носа свої груди. Бідненький, він слабкий. - О так! Ніхто не встоїть перед моїми тетас. Хочеш помацати? - весело питає вона. - Якщо не хочеш втратити шматок соска, тримай їх подалі від мого рота. Обидві регочемо. Якщо чесно, це був найсексуальніший епізод мого життя за багато місяців, і я не жаліюся". Хай там як, але за сюжетом, Луна й Ліам виросли разом у маленькому містечку, розділяючи все - мрії, страхи, надії. Їхній зв’язок здавався нерозривним, поки один фатальний день не змінив усе. Невиконана обіцянка. Зраджена довіра. Катастрофічні наслідки. І розплата. Тож, за сюжетом, Роки по тому доля знову зводить їх - цього разу в Нью-Йорку. Та найкращий друг Луни, її надійний захист і опора, безслідно зник. Тепер Ліам - холодний, відсторонений незнайомець, чиї слова повні отрути. Очі його горять жагою - але жадає він не тільки помсти. Таким чином, це історія про зраджену довіру, жага відплати, бажання забути Та чи можливо забути людину, з якою у вас одна душа на двох?Ґонзаґ Маскельє. Прагнути свого життя: гештальт-терапія сьогодні. – К.: Видавництво Ростислава Бурлаки, 2025Ця практична й актуальна книжка розкриває історію п'ятдесяти років розвитку Гештальт-терапії, а також її тенденції у сучасному світі. Термін "гештальт", як знати,  означає "сформувати, надати структуру". Тож не дивно, що його треба "закривати", ніби завершувати розмову. Про що саме? Про себе самого, про оточення, про застарілі травми і фобії. "Гештальт - це і наука з інструментами ретельного аналізу, і мистецтво жити, - роз’яснює автор, - оскільки він робить життя більш гармонійним і різноманітним; це насамперед психотерапія, тобто підхід, який дозволяє в певному контексті досліджувати екзистенційні труднощі. Тому його оригінальність полягає не в методах, які ми розглянемо у другій частині, а радше в його меті: розширити поле наших можливостей, збільшити нашу здатність адаптуватися до різного оточення або середовища, відновити нашу свободу вибору". Автор починає свою розповідь з історії засновників цієї трапії: Лаури та Фріца Перлзів та їхнього соратника Пола Ґудмана. Він розповідає про те, як цей унікальний терапевтичний шлях розвивався поступово, завдяки перетину європейського екзистенціалізму з американським прагматизмом. По тому він чітко пояснює основні концепції, що лежать в основі цього підходу, ілюструючи їх численними клінічними прикладами, взятими з власного професійного досвіду, а також розглядає сучасні сфери застосування гештальт-підходу. Причому мова не тільки про індивідуальну або групову психотерапію, але й про роботу в організаціях, правліннях компаній та професійну підготовку. Автор надає погляд на синтез різних аспектів цієї важливої перспективи в сучасній психології, відповідаючи при цьому на багато важливих питань нашого повсякденного життя. Як ми можемо поєднати наше прагнення до свободи з обмеженнями або рутиною, які організовують наше існування? Як ми можемо утвердити свою особистість, пристосовуючись до світу? Як ми можемо черпати сили з спілкування з іншими, не втрачаючи своєї автономії?Пітер Померанцев. Як виграти інформаційну війну. Пропагандист, який перехитрив Гітлера. - Чернівці: Meridian Czernowitz, 2025"Під час війни Делмер і його трупа боролись із Геббельсом у Райхеміністерстві пропаганди, щоб зрозуміти, як медіа формують нас, як вони експлуатують наші травми і наші бажання, - нагадує автор цієї книжки про свого героя. -  Ця книга відтворює подорож Делмера стежками пропаганти двадцятого століття - від Першої світової війни до Ваймарської Німеччини і, особливо, Другої світової війни та її наслідків. Це не звичайна історична чи біографічна праця. Як дослідник сучасної дезінформації, я прагну зрозуміти, чому він може навчити нас про природу пропаганди та як виграти інформаційну війну". Зокрема з книжки  Пітера Померанцева "Як виграти інформаційну війну" можна дізнатися, як під час Другої світової британці створювали фейкові нацистські радіостанції, розповсюджували листівки для поширення ухилянства в Райху, а матерям загиблих німецьких солдатів надсилали продуктові посилки нібито від синів із-за кордону, щоб у тилу ворога створювати міф про масове дезертирство.  А також про те, що за всіма цими блискучими інформаційно-психологічними спецопераціями стояв Сефтон Делмер, який свій талант поставив на службу батьківщині і створив цілу команду для перемоги в (інформаційній) війні. Автор розказує його біографію на тлі епохи між двома світовими війнами, окремо акцентуючи на технічному прогресі, який зробив пропаганду справді масовою, а також розмірковує над питанням, чи може пропаганда бути й доброю, а не тільки поганою? Чи можна брехати на благо? І чи герой книжки - зрадник журналістських стандартів і злий геній чи патріот, який допоміг своїй країні вижити й перемогти? Де та межа, коли дуже талановита й майстерна дезінформація перетворюється фактично на твір мистецтва? Загалом ця історична книжка про події, які нагадують наш час і нашу війну.Тейлор Дженкінс Рід. Життя після "Так". – К.: ArtBooks, 2025"Уперше ми заговорили в черзі до їдальні, - згадує героїня цієї романтичної історії. -  Я була у вчорашній сірій футболці. Він стояв на кілька людей попереду. Я помітила його й чомусь подумала, що він теж міг мене помітити. Він приклав студентське посвідчення до турнікета, проте відстав від своєї компанії і почав розмовляти з охоронцем на вході. Коли я підійшла, він замовк і перевів погляд на мене. - Ти що, стежиш за мною? - усміхнувся він, дивлячись мені в очі. Я ладна була крізь землю провалитися. Гадаю, він це помітив. - Вибач, тупий жарт вийшов. Просто я тебе всюди бачу". Хай там як, але роман Тейлор Дженкінс Рід Життя після "Так". – щемка й прониклива, а подекуди надзвичайно дотепна історія про те, що означає любити та за що варто боротися, герої якої познайомилися й закохалися ще в коледжі. Здавалося б, взаємна симпатія, романтичні взаємостосунки і глибокий звязок привели їх до щасливого фіналу - весілля. Втім, авторка цього емоційного та життєствердного роман про справжні цінності, роздумуючи про шлюб і моногамію, на прикладі своїх героїв доводить, що є більше ніж один шлях до "довго й щасливо". Тож коли через десять їхній шлюб опиняється на межі краху, а від сексу й романтики лишилися одні тьмяні спогади, а найбуденніша сварка може стати останньою краплею для цього подружжя – що залишається робити? У надії знову покохати одне одного, герої роиману вдаються до відчайдушного кроку, а саме - вирішують поставити шлюб на паузу, цілий рік не бачитися й не спілкуватися. Можливо, за цей час їм вдасться розпалити минулі почуття, (або зустріти нове кохання та остаточно поставити крапку)?