У березні 2022 року в соцмережах активно циркулювало фейкове відео із президентом Зеленським, де він начебто закликає українських військових скласти зброю. Це був перший масовий діпфейк, спрямований проти України в період повномасштабної війни. Тоді він виглядав примітивно — його швидко викрили й висміяли. Але за два роки технології зробили крок уперед.

У червні 2025-го з’явилося змонтоване відео з голосом і зображенням тодішньої віце-прем’єрки Ольги Стефанішиної, де вона начебто закликає заборонити виїзд дівчат за кордон. Цей діпфейк був виконаний настільки майстерно, що телеграм спільноти поширювали його без жодної верифікації. І хоча спростування з’явилося вже за кілька годин, хвилю обурення й недовіри він встиг згенерувати миттєво.

І це не просто черговий епізод дезінформації. Це — новий щабель гібридної війни. Якщо раніше головною зброєю маніпуляторів були текстові вкиди чи фейкові новини, то тепер — аудіовізуальні матеріали, що грають на глибинних емоціях. І що найстрашніше — вони виглядають достовірно.

Телеграм, із його анонімністю, відсутністю модерації та величезною аудиторією в Україні, став головним полігоном для інформаційно-психологічних операцій. Діпфейки там з’являються поряд із більш простими, але не менш шкідливими вкидами.

Показовий приклад — учорашня паніка на тлі інформації про "зростання радіаційного фону" в Запоріжжі. Відео з побутовим дозиметром, який нібито фіксує перевищення норми, блискавично розлетілося соцмережами. МВС, ДСНС, Міністерство енергетики, та навіть МАГАТЕ підтвердили: показники залишаються в нормі. Але ще до появи спростувань фейк уже зробив свою справу.

Дезінформація в секторі енергетики рідко буває випадковою. Вона повторюються, адаптуючись до контексту.

У розпал віялових відключень взимку 2022-23 років соцмережі тиражували фейк про "експорт української електроенергії до Європи", що було абсолютною маячнею. В 2024-му — відсутність електроенергії пояснювали не атаками на критичну інфраструктуру, а міфічною "змовою заради підвищення тарифів". Тоді ж в телеграмі ширилися фейк про радіоактивний пил із Чорнобиля, маячня про аварію на Хмельницькій АЕС та ураження сховищ снарядами зі збідненим ураном.

Усі ці фейки — ланки одного ланцюга. Їх мета — створити емоційний хаос, розхитати довіру, розколоти суспільство, змусити людей відчути себе дезорієнтованими.

Успішність таких атак пояснюється просто: вони грають на болючих точках. Страх, гнів, образа — універсальні емоції, які вмикаються раніше, ніж критичне мислення. Саме тому фейкове відео чи пост з "таємною правдою" викликає миттєву реакцію — а от перевірка фактів потребує часу, зусиль і медіаграмотності.

Протистояти цьому можна. І потрібно. Але не лише силами держави чи журналістів. Інформаційна гігієна — відповідальність кожного. Проблема в тому, що згідно із дослідженнями, лише 17% опитаних українців вважають, що здатні відрізнити дезінформацію від правди.

Але діпфейки — це не лише технічна інновація. Це зброя. Вони здатні не лише зганьбити конкретну людину, а й вплинути на хід подій — дестабілізувати, змусити людей сумніватись.

Ми живемо в епоху, де відрізнити "правду" від "майстерної брехні" дедалі важче. Ігнорувати цю небезпеку означає дозволити маніпуляторам визначати реальність.