29 серпня прем'єр-міністерка України Юлія Свириденко зустрічалася в Нью-Йорку з представниками американського бізнесу. 

За підсумками зустрічі глава уряду виклала у своїх соцмережах кілька фото, одне з яких просто таки претендує стати алегоричним зображенням перших майже 50 днів прем'єрства Свириденко.

В центрі композиції із представників американських компаній та членів української делегації розмістилась сама стримано усміхнена Юлія Анатоліївна. Одразу за спиною у неї, як на середньовічних гравюрах про ангелів і демонів, стоять двоє високих чоловіків у схожих сірих костюмах: права рука Свириденко і її "місцеблюститель" в Мінекономіки Олексій Соболев та важка постать глави Офісу президента Андрія Єрмака.

Фото з Facebook Юлії Свириденко

Злі язики в Україні після звітів про деталі візиту прем'єрки до США одразу почали пересуди про те, що, як і в попередні роки, Свириденко мусила летіти в Штати єдино, щоб Єрмак міг скористатись урядовим бортом для своєї поїздки до спецпредставника Трампа Стіва Віткоффа.

І хай в цьому жарті навіть є частка правди. Хай навіть після року наполегливого протегування з боку глави ОП Свириденко наразі на посаді прем'єра і справді готова допомогти йому в його місії. Але тепер її місце – в центрі композиції. 

Перші тижні роботи нового уряду показують, що його очільниця не горить бажанням приміряти на себе роль статистки в управлінні державою. І в стосунках між президентом і прем'єр-міністеркою усе частіше питання починають вирішуватись без посередницьких послуг глави ОП.

"А в Юлі, якщо чесно, і немає іншого виходу, ніж швидко вибудовувати якусь свою позицію, бо у неї період оцієї авансової довіри від президента буде дуже коротким. І тому їй треба самій дуже швидко показувати результат", – пояснює в розмові з УП один із впливових членів команди президента. 

"Українська правда" напередодні перших 50 днів роботи уряду вирішила з'ясувати, що змінилося від перестановки прем'єрів у новому уряді зі старими міністрами, та чи має шанси Кабмін Свириденко втримати ситуацію в країні на тлі глибокої кризи в Раді.

[BANNER5]

"Інша епоха": партнери та уряд

"У нас є улюблений жарт: секретар РНБО Рустем Умєров викликав до себе міністра оборони Дениса Шмигаля, щоб вимагати виконання задач, які сам Умєров не зміг виконати, коли був міністром оборони в уряді прем'єра Шмигаля. Це смішно, але дуже точно показує, що зараз в уряді відбувається", – з посмішкою ділиться в розмові з УП один із посадовців із близького оточення Зеленського. 

"Як мінімум міністрів стало менше, що вже добре. Бо коли у відомства функції на 5 копійок, а обходиться воно в 5 гривень, то це нічого спільного з нормальним урядуванням не має", – жартує інший співрозмовник УП з-поміж топів президентської партії, натякаючи на поглинуті МінЄд та Мінстратегпром. 

Якщо подивитись на склад нового уряду, то там важко знайти насправді нових людей. Буквально всі нинішні члени уряду були або міністрами, або заступниками міністрів у Кабміні Шмигаля. 

"По іменах і правда важко шукати зміни. Але от динаміка всередині Кабміну змінилася дуже й дуже. 

Шмигаль багато чого робив і не робив по інерції. Він був максимально прогнозований. А зараз всі люди, починаючи зі Свириденко, мають наново доводити свою ефективність. І тому генерується маса нових проєктів, дістаються якісь старі історії, всі бігають, щось роблять", – ділиться не під запис своїми спостереженнями один із членів Кабміну Свириденко.

Як пояснюють співбесідники УП, після кількох спроб ОП організувати його відставку Денис Шмигаль обрав тактику тихого саботажу неприємних історій.

"Команда поза ОП минулого року Дениса відстояла. Але він все одно відчував, що не сьогодні, то завтра його можуть звільнити. І бути крайнім у таких темах, як там БЕБ чи митниця, йому не хотілося", – пояснює один із впливових "слуг". 

Юлія Свириденко, можливо, теж не хотіла б одразу братися за ці чутливі теми, але скандальна атака Офісу на антикорупційну інфраструктуру й міжнародний скандал, який ледь не виник через це, не лишали новій прем'єрці інших варіантів.

[BANNER1]

"Треба було терміново гасити цю історію і показувати міжнародним друзям, що ми нормальні, що ми адекватні і можемо працювати. Треба віддати Юлі належне, вона під свою відповідальність переконала Банкову, що пора закінчувати історію з БЕБ, треба запускати реформу митниці, АРМА і так далі", – розповідає один із членів нового Кабміну.

Важливо, що більшість джерел УП в один голос відзначили вагому для Свириденко рису – вона дуже дорожить своєю міжнародною репутацією.

"У Шмигаля за час прем'єрства наросла така товста шкіра, що він цих партнерів слухав, кивав головою, клав слухавку і робив так, як вважав за потрібне. 

Юля поки що дуже береже свої стосунки з міжнародниками. Тому на якихось нарадах хтось, як завжди, щось таке сумнівне запропонує, а Юля так: "Стоп, от у мене лист Єврокомісії, вони просять так не робити", "А от Урсула (фон дер Ляєн, президентка ЄК – УП) рекомендувала отак". "МВФ не погодить". І всі "такі" теми поки що Свириденко вдається збивати", – переконує співбесідник УП в "Слузі народу".

Він зізнається, що уже не пам'ятає, коли востаннє наш уряд так чутливо ставився до порад партнерів. Такій готовності чути є просте пояснення – бюджетна діра на тлі усе того ж скандалу з НАБУ / САП. 

Тобто не сама по собі історія про наїзд на антикорупційні органи має вагу. Її ще якось, принаймні на внутрішньому політичному полі, владі уже вдалося медійно пригасити. 

Але на міжнародних партнерів атака на антикорупційну сферу мала куди сильніший вплив. Головним негативним наслідком цього скандалу для України стало завершення попереднього етапу в стосунках із донорами, який умовно можна назвати "гроші зараз – реформи трохи пізніше". 

"Тепер кожна зустріч починається і закінчується з вимог, чітких індикаторів, КРІ і так далі. Якщо ще пів року тому щось можна було посунути, якісь зобов'язання по реформах можна було відкладати чи й взагалі дещо викидати зі списку, то тепер партнери взяли дуже жорсткий тон. Це не значить, що вони нас не підтримують. Але більше не вірять на слово, це точно", – пояснює природу зміни в стосунках з партнерами один зі співрозмовників УП, дотичний до переговорів про залучення фінансування.

Отож прем'єрство Свириденко почалося в принципово іншій реальності, ніж закінчилась прем'єрська каденція Шмигаля. Грошей бракує, а від готовності швидко чути партнерів і виконувати їхні вимоги напряму залежить здатність держави профінансувати своє життя.

[BANNER2]

Грошей нема – роздавай гроші

На цьому тлі особливо трагікомічно виглядає неконтрольована активність "нових" міністрів із запуску всеможливих програм підтримки (читай – роздачі грошей). 

Свириденко досить урочисто показала громадськості та журналістам програму дій свого уряду. Скоро планується презентація програм кожного окремого міністра. 

За даними УП, президент Зеленський запропонував очільникам міністерств зробити ці представлення предметними і красивими: на якомусь новому об'єкті, заводі, стадіоні, клініці тощо. Тож тепер всі міністерства генерують свої "великі будівництва" і "тисячі підтримки", ім'я яким легіон.

Особливий вид урядового мистецтва, за яким зараз спостерігають депутати і міністри – це спроби "продати" новій главі Кабміну проєкти, які збив прем'єр попередній. 

"Раніше Шмигаль повикидав якісь історії, під які не було грошей, але які комусь дуже хотілося реалізувати. І зараз цікаво дивитись, як ті ж "проєкти" несуть Свириденко – авось прокатить", – з гіркою посмішкою розповідає один із членів уряду.

"У Мінфіні уже всі напружились. Вони ще цей бюджет до кінця року толком не перекрили. На 2026 рік грошей теж немає. І воно зараз ще не видно, але Мінфін уже починає відгаркуватись від всіх цих нових "великих проєктів". За які гроші це все робити? Там може бути гаряче", – з певною тривогою констатує один із впливових співрозмовників УП в Раді.

Уряд може і мусить закривати оперативні потреби у грошах через конструктивну роботу з донорами. Але на рівні стратегічного планування Україна має досягнути вирішення двох задач: більше заробляти й ефективніше витрачати.

Більше заробляти – це мало б стати гаслом якраз укрупненого до монструозних масштабів Міністерства економіки, довкілля і сільського господарства. Очолює його зараз найближчий соратник Свириденко Олексій Соболев. Хоча більшість джерел УП у владі сходяться на думці, що в укрупненому Мінекономіки вирішальне слово залишиться за Свириденко. 

Поки що на кожному засіданні, щоб підтримати позитивну медіаприсутність, уряд потроху роздає нові гроші. Але стратегічно Мінекономіки мусить сфокусуватись на великих точках прибутку, переробці, проєктах типу інвестфонду зі США. За даними УП, до речі, зараз на стадії підготовки перебуває запуск першого великого продажу ліцензій на видобуток літію. 

Спроби організувати приватизацію Одеського припортового заводу та інших об'єктів – це про той же пошук додаткових грошей. 

"Міністром економіки воєнного часу має бути людина, яка буде готова до дуже непопулярних рішень. Треба, умовно, продати весь ліс чи ввести податок на сонце – вони мають це зробити, щоб було за що воювати. Поки що у Юлі і Олексія є багато бажання всім подобатись, але не видно готовності на якісь проривні штуки", – описує ситуацію людина з близького оточення Зеленського.

"Але якщо порівнювати, то на вході в уряд у всіх було багато скепсису щодо Свириденко і багато надій на Шмигаля-міністра оборони. За час від призначення Юля показала готовність братися за дуже важкі історії типу БЕБа, митниці і так далі. А от Дениса Анатолійовича поки засмоктало в бюрократію, і є страх, щоб він там не загубився", – додає співбесідник. 

[BANNER3]

Міністр оборони від хаосу

Міноборони як найбільший споживач грошей бюджету якраз і є місцем, де необхідно якомога швидше навести лад із ефективністю витрачання грошей.

І тут мається на увазі не просто знайти додаткові гроші на фінансування війни, але й зробити так, щоб кожна виділена гривня справді працювала на оборону, а не осідала в кишенях "потрібних" фірм і командирів.

Як розповідають джерела УП в уряді та Раді, вибір Шмигаля на посаду міністра оборони багато в чому був продиктований бажанням різко і рішуче позакривати діри в фінансовому казані Міноборони, через які величезна частина грошей витікає поза потреби сил оборони.

На новій посаді Шмигаль найперше сфокусувався на тому, щоб подолати наслідки управління свого попередника. Чи, точніше сказати, відсутності управління.

"Рустем, коли мав час і натхнення, приходив у МОУ, когось викликав, давав чортів, щось вимагав негайно вирішити і зникав. Міністерство як інституція не працювало від слова взагалі. Шмигаль навпаки заганяє все в жорстку формалізовану роботу, все під протокол, великі наради ледь не щодня, робочі групи по 50 людей з усіма відомствами, контроль виконання і так далі", – розповідає один із учасників таких великих нарад у Шмигаля. 

"Але це все довго. А коли вранці в завод оборонки прилітає ракета, і вони дзвонять і просять якесь захищене приміщення, щоб вивезти склад, то нікому неможливо додзвонитися – всі на нарадах", – додає співрозмовник УП.

Інший співбесідник з владної верхівки пояснює, що за роки війни МОУ настільки розбалансувалось як система, що зараз новий міністр намагається принаймні повернути цей розігнаний поїзд назад на рейки. 

"Ми бачились нещодавно. І Шмигаль чесно зізнався, що трохи шокований від того, що застав. Каже, що поки розібрався з хаосом на рівні заступників, то ледь не втратив глузд. 

Але ми всі знаємо Дениса Анатолійовича – він скрупульозний, системний і наполегливий. Він докопається до самих основ і запустить цей апарат. Головне, що в нього стільки досвіду і розуміння процесів, що йому не можна навішати локшини на вуха і чекати, що він її з'їсть", – переконує джерело УП з топів нинішньої влади. 

[BANNER4]

Остаточно не загрузнути в апаратній тяганині й усе ж фокусуватись на потребах технологічної війни міністру оборони має допомогти його ситуативний союзник – перший віцепрем'єр Михайло Федоров. Саме його у Зеленського бачать тим запобіжником, який може не дати Шмигалю підчепити "стокгольмський синдром" відносно вищого військового командування.

"Там якась магія. Тільки людина стає міністром оборони і через тиждень починає говорити словами Сирського, що "от нам мільйон снарядів, нам тисячу танків – і ми всіх переможемо". І Дениса обирали туди, щоб він якраз змусив військових рахувати витрати, реально рахувати і продумувати, що їм треба, а не просто з повітря присилати потреби для війни минулого століття. Але вже навіть у Шмигаля поступово починають проскакувати фрази главкома", – іронізує один із топів чинної влади.

Однак, як переконує більшість співрозмовників УП, політична влада вірить у можливість переглянути військові витрати саме зараз. Мовляв, просто збільшувати видатки на армію – це не шлях до перемоги. Якщо не змусити всіх ефективно витрачати гроші на ті системи, які реально здатні змінювати ситуацію на полі бою, то просте збільшення витрат нічого не дасть. Росія все одно витрачатиме більше.

"Зараз, може, останній шанс серйозно змінити всю цю історію, всі в ній зацікавлені, бо величезні втрати і витрати. Тому у Шмигаля буде багато помічників, які не дадуть йому займатись чимось іншим", – переконує один із впливових депутатів "Слуги".

"У МОУ уже чудовий склад заступників. Але чомусь кадрові питання зупинились. Чому, наприклад, досі нема питань до Жумаділова? Чи всім ок такі закупки? Якщо ні, то чому ми тягнемо?" – додає інший співбесідник УП на Банковій. 

*** 

Ситуативний союз Шмигаля і Федорова дуже цікавий для нинішнього Кабміну. Обидвоє не є, м'яко кажучи, у фаворі в нинішнього глави ОП Єрмака. Ймовірно, що, призначаючи протеже глави Офісу прем'єром, Зеленський вирішив збалансувати цей вплив, зробивши другою людиною в уряді саме Федорова і віддавши йому як віцепрем'єру курувати сферу оборони.

Таким чином виходить, що найбільший фінансовий потік у країні опинився поза сферою впливу керівника ОП.

Ще більш показовим виглядає різко укріплена дружба прем'єр-міністерки Свириденко і все того ж Федорова. Його команда допомагає главі уряду з вибудовуванням оперативних процесів, вони разом навідуються до президента тощо. 

Якщо врахувати, що прем'єрка поступово перебиратиме контроль на сфери, здатні генерувати доходи, то її координація з відповідальними за оборонний блок міністрами могла б скласти грізну силу в уряді. Звідти недалеко і до зазіхань на так довго вибудовувану монополію впливу керівника ОП. 

А там, чого доброго, і до суб'єктності уряду може дійти.

Роман Романюк, УП