Карточный дом по-корейски
www.pravda.com.ua
Wed, 05 Feb 2025 08:00:00 +0200
У той день, коли Президент Республіки Корея Юн Сок Йоль оголосив запровадження воєнного стану, я уклав парі з колегою.
Наша суперечка будувалася на згубних наслідках для карєри південнокорейського лідера, і я, на відміну від мого візаві, передбачав нищівний фінал.
На сьогодні парі виграно президента відсторонили від влади, він перебуває під арештом.
З другої спроби чинного президента насильно привели на допит, що трапилося вперше в історії держави.
З великою ймовірністю незабаром його буде вже остаточно, а не тимчасово, усунуто від влади за процедурою імпічменту.
До того ж прокуратура вже передала до суду обвинувачення в організації заколоту Юн Сок Йолем.
Негарна і хаотична спроба утриматися на посаді, ховаючись за статусом президента, лише погіршила становище Юн Сок Йоля, оскільки до звинувачення додалися нові факти.
Зокрема перешкоджання роботі парламенту, який намагався завадити йому оголосити воєнний стан.
Посада президента у Кореї це взагалі професія небезпечна.
З усіх 13 президентів один утік із країни та помер у вигнанні, одного вбили, ще один наклав на себе руки, перебуваючи під слідством.
Четверо колишніх було засуджено, вони отримали тюремні строки двоє за корупцію, двоє за узурпацію влади.
Як правило, ті політики, яких корейське суспільство випихає під зад, сідають у вязницю надовго.
Як приклад доньку вбитого 1979 року 11го президента Кореї Пак Чон Хі Пак Кин Хе після імпічменту засудили на 24 роки, з яких вона просиділа 4 роки й вийшла за амністією президентдемократ помилував її наприкінці своєї каденції.
Водночас страждають усі президенти за один пятирічний строк влади, двічі бути обраними їм заборонено згідно з конституцією 1987 року.
Це таке собі законодавче страхування від узурпації влади та запобіжник від непотрібних думок.
Інакше кажучи, другого шансу на переобрання нікому не дають, щоб президент не відволікався від основної роботи працювати й не думав про майбутні вибори.
Сьогодні, коли весь світ із цікавістю спостерігає за корейським політичним картковим будинком, який руйнується, коли рішуча, але невміла рука потягла не ту карту, мені як дипломату дуже цікаво проаналізувати причину, чому це сталося.
Головна з них рейтинг президента.
Спрощую, ризикувати диктаторськими замашками може дозволити собі лідер на піку своєї підтримки населенням, якщо він узагалі має право це собі дозволити.
Юн Сок Йоля підтримувала не меншість, а переважна меншість.
На момент, коли він оголошував воєнний стан, його рейтинг упав до 16, що катастрофічно мало для Південної Кореї.
Це Україна звикла жити з лідерами, рівень підтримки яких, мяко кажучи, незначний, а для корейців такі показники це вже неприпустима політична криза.
Якщо твій рейтинг варіюється від 30 до 40, тебе починає зжирати або опозиція, або власна партія.
Якщо ж рівень підтримки менший за 30, з імовірністю 90 Конституційний суд підтвердить імпічмент.
Причина краху рейтингу це політичні настрої в суспільстві.
Більшість корейців сьогодні переважно схиляються до демократів, Юн Сок Йоль став президентом абсолютно з невеликою перевагою голосів.
У його карєру спочатку було закладено дуже проблемне президентство, і він не зміг змінити цю ситуацію насамперед через свою академічну школу консерватора та відсутність політичної майстерності перевтілення.
Будучи прокурором, тобто силовиком за фахом, він так і не вивчився на політика, залишившись правоохоронцем у кріслі президента.
Здавалося б, немає нічого поганого в тому, щоб бути міцним гарантом.
Але він загрався, намагаючись керувати жорсткою рукою, розкладаючи стандартний псевдодиктаторський набір карт переслідування політичних опонентів, неприйняття критики з боку опозиції, яка, на хвилинку, становить більшість Президент усіма силами напрошувався на проблеми, і вони в нього почалися.
З часом, коли рейтинг ослаб, Юн Сок Йоля почала підставляти власна партія, його хейтила опозиція, він задерся і припустився помилки.
Для Кореї в питанні перезавантаження влади байдуже, хто переможе демократи чи консерватори.
Це, швидше за все, стане позитивом, але для України ці події скоріше мінус, оскільки у випадку перемоги демократи набагато економічно прагматичніше поводитимуться у зовнішній політиці, озираючись на Китай і Росію, і, найімовірніше, спробують відновити міжкорейський діалог.
Річ у тім, що глибинний принцип політики південнокорейських демократів криється у правилі як петляти, як проскочити між крапельками, а на практиці як продовжити дружити з американцями, паралельно активно співпрацюючи з Китаєм, торгуючи з росіянами, помірно допомагаючи Україні й налагоджуючи відносини з КНДР.
Читайте також Як ситуація в Південній Кореї змінюється на користь України Консерватори виступають за традиційніші речі.
Умовно, якщо американці нас захистили, ми з ними, а якщо вони воюють із китайцями, значить, і Китай нам не ворог, але й не друг.
Цей консервативний підхід також став причиною краху їхньої політики.
Насправді ця полеміка у суспільстві мала такий вигляд.
Президент заявляє, умовно, Китай ворог Південної Кореї.
Вони суперечать і кажуть, що Китай це наш великий брат, сусід, у нас із ними складна історія і потрібно вибудовувати відносини.
Тому демократи, на його думку, прокитайські, продемократичні щодо Північної Кореї.
У відповідь він спробував обізвати їх агентами, на цьому все й закінчилося.
Південнокорейське суспільство не оцінило такого підходу.
Після всіх жахіть, зумовлених Корейською війною, воно не хоче поринути в те минуле, а якщо й обєднуватися з КНДР, то точно не за допомогою сили.
Тому в суспільстві сформувався запит на демократа, схожого на колишнього президента Республіки Корея Кім Дже Джуна, який у 2000 році отримав Нобелівську премію за спробу встановити довготривалий мир між Північчю та Півднем.
Тоді, здолавши протистояння всередині суспільства, він поїхав до Пхеньяна, зустрівся з батьком теперішнього лідера Північної Кореї Кім Чен Іром, вони обійнялися і провели перший форум.
Його політика сонячного світла увійшла в історію світової дипломатії.
На території КНДР за рахунок південнокорейських інвестицій було створено спільний індустріальний парк Кессон працював до 2016 року.
Згодом розпочався процес економічного зближення, воззєднання сімей і навіть туристичні поїздки південнокорейцям дозволили їздити в Алмазні гори у Північній Кореї.
Але це вже минуле.
На вказаному етапі є головний урок, який можна отримати з цього історичного прикладу щодо градусу амбіцій, застосованих до букви закону.
Будьякий державний діяч, а особливо президент, опиняючись на роздоріжжі політичних тактичних рішень, особистих амбіцій і державних інтересів, має поводитися ювелірно обережно й максимально дотримуватися букви закону, інакше доля корейських президентів спіткає кожного.
Якщо іноді складається враження, що це могло комусь зійти з рук, то часто це лише тимчасове явище.
Андрій Ніколаєнко, дипломат, народний депутат України, співголова групи дружби України з Республікою Корея
Последние новости
больше новостей