Хвилина мовчання: згадаймо ветерана АТО Олександра Бондаренка з Херсона
glavcom.ua
Sun, 02 Jul 2023 09:00:00 +0300
Щодня о 9 ранку українці вшановують память усіх, чи життя забрала російськоукраїнська війна.
Нині згадамо Олександра Бондаренка.
Боць Нацгвардії України, ветеран АТО 53річний херсонець Олександр Бондаренко позивний Монах загинув під час виконання бойового завдання 7 квітня 2022 року на Донецькому напрямку.
Чоловік був патріотом і добросовісною людиною.
А ще сповідував буддизм і понад усе любив свою доньку Анну, яку виховував сам після смерті дружини.
Коли я була маленька, він якось сказав мені, що коли помре, то хоче, щоб його кремували.
Я так і зробила.
Ми розвіяли прах на одному з пагорбів Кива, розповіла донька.
Анна завжди була татовою донькою, вона з двійнят її сестричка трохи не дожила до трьох років.
Оскільки мама із сестрою були по лікарнях, то перші кілька років свого життя дівчинка жила з татом.
Вона згаду, як батько читав їй казки й турбувався про неї, як робив все, щоб вона здобула найкращу освіту, при цьому багато в чому собі відмовляв.
До війни він працював на українськолитовському підпримстві в Миколаві, був комерційним директором.
Взагалі, мав освіту ветеринара та агронома.
У 2014 році став добровольцем у батальйоні Донбас.
Рідним не сказав, що пішов на війну для них він був просто на перепідготовці в армії.
Потім, при виході з Іловайська, у так званому зеленому коридорі отримав поранення.
Про все це його рідні дізналися з телесюжету, коли Бондаренко уже був у госпіталі.
На війні Олександр став снайпером.
Місяць підготовки, а потім Google у поміч, як він розповідав.
З армії пішов у 2015 році коли мав рушати вже на третю ротацію важко захворіла дружина, за два роки її не стало.
Мама померла, потім дідусь помер, який з нами жив мамин тато, ми вдвох залишилися.
Тата батьки померли вже давно.
Потім я на навчання в університет і він повернувся в армію у 2019 році, відразу на Схід, зауважила Анна.
І знову Олександр переконував доньку, що далеко від лінії фронту навча молодих бійців.
Батько загинув 7 квітня минулого року, зауважила Анна.
Напередодні ми з ним поговорили 27 с.
Він сказав, що їде на завдання.
А вже наступного дня мені подзвонив його командир і сказав, що машину, в якій був тато, обстріляли з міномета.
Пятеро бійців, які в ній їхали, загинули Я була на вулиці, коли отримала цей дзвінок.
Зі мною сталася істерика.
З Конотопа, де я тоді жила, приїхала в Київ, а звідси вже з лікарем Всеволодом Стеблюком, який знав мого тата, на його медичній Жужі2 в Дніпро, на впізнання.
Мені показали обличчя тата.
Це був він...
Главком долучаться до хвилини мовчання.
Ми вшановумо память усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину.
Ми згадумо загиблих від рук російських загарбників, запалюмо свічки памяті та схилямо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу память громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Читайте також Хвилина мовчання згадаймо Івана Чеканюка, який став на захист України у 2014 році
Останні новини
більше новин