Це не просто варення, а майже ювелірна робота. І починається вона з ягід — стиглих, щільних, без плям і м’якості.

Ніяких компромісів: тільки та полуниця, яка варта того, щоб залишитися цілою навіть після кількох хвиль варіння.

До двох кілограмів таких ягід додається півтора кілограма цукру. Не більше і не менше — тут важлива рівновага, щоб сироп вийшов густим, а не схожим на полуничний сік. Сік, до речі, треба отримати ще до варіння: засипані цукром ягоди повинні настоятись не менше ніж 12 годин. Ідеально — залишити на ніч, щоб цукор витягнув аромат і вологу з ягід, а ті заодно зміцніли.

Коли ягода пустить сік, каструля йде на вогонь. Спочатку — лише до закипання. Потім плита вимикається, варення охолоджується. І так тричі: нагрів — охолодження, кипіння — пауза. Це дає ягідці шанс залишитися цілою, а сиропу — стати густим і насиченим. У фіналі, коли варення вже готове, додається гілочка дикого чебрецю — зовсім трішки, буквально для нюансу. Він не домінує, а тонко відтіняє солодкий аромат полуниці пряним шлейфом.

Ніяких ложок чи мішалок — ягоди не терплять грубого поводження. Каструлю краще просто злегка потрясти, дати соку самостійно проникнути всюди, де треба. І лише коли варення повністю охолоне, його можна розливати в стерильні банки. Без паніки, без метушні — просто красиво, як літній вечір.

Це варення не для того, щоб швидко намазати на хліб. Воно — як спогад. Про червень, про запах скошеної трави, про той самий смак літа, який чекає тебе холодним ранком у січні.

Нагадаємо, що додадуть енергії та сил на весь день: рецепти корисних літніх напоїв із полуниці.

Раніше ми повідомляли, що врятують не лише з голоду, а й спеки: рецепти знаменитих холодних супів.