Трамп дебіл і нічого не знає про те, чим він найбільше хвалиться – мистецтво угоди.

Неможливо робити ці речі водночас:

• Вихвалятися ударами (яких ти, до того ж, не завдавав).
• Казати, що перемовини були прикриттям для військової операції.
• Очікувати, що тепер Іран погодиться на поступки.

Якщо б метою дійсно була угода, а не оця нарцисична бравада, треба було триматися лінії Рубіо – ми тут ні до чого, Ізраїль прийняв таке рішення самостійно. Але ні, не пройшло навіть пів доби, як Трамп написав «це ми, це я! я, я, я!».

Лінія Рубіо дозволяла залишатися нібито нейтральною стороною, з якою Іран міг би сісти за стіл переговорів, не втрачаючи обличчя. Трамп таку можливість просто відрізав – лише для того, щоб похвалитися тим, чого він не робив.

Погодитися тепер на перемовини означатиме для Ірану піти на капітуляцію. Цього не буде. Таким чином, Трамп безпосередньо винен у тому, що відбувається та відбудеться далі. Але це ще не все, що відрізав Трамп.

Раніше Захід мав величезний актив в Ірані – міське, ліберально налаштоване населення. Яке дивилося на Захід як на взірець, об'єкт бажань і прагнень.

Що привабливого може бути для них в «білому християнському націоналізмі»? Геть нічого. Для них в ньому немає місця. Надихнути та підштовхнути до дій він їх також не може.

Тому очікувати на зміну режиму зсередини тепер не варто. До того ж, оскільки ці удари для іранців всередині країни виглядають як неспровоковані, це неминуче штовхне їх до звичайного патріотизму.

Отже, я категорично не поділяю радощів з приводу цієї війни. Це повний провал. Який матиме погані наслідки. Глобальні.