Думка винесена в заголовок аж ніяк не перебільшення. Калінінградська область виявилась вкрай вразливою територією саме в плані поставки енергоносіїв. Її ізольованість відіграє ключову роль в цьому питанні. Росія просто нездатна гарантувати постачання газу і електроенергії у свою віддалену провінцію. Інтриги додає те, що ця російська територія досі жодного разу не ставала ціллю українських Сил оборони.

Попри те, що Україна має достатньо засобів для ефективного ураження цілей в області. Цілком можливо, що така тиша – тимчасове явище.

Справа в тому, що Литовська Республіка більше не обтяжена міждержавними угодами з Росією в енергетичній сфері. 8 лютого 2025 року країна вийшла зі спільної енергосистеми, яка об’єднувала електромережі Білорусі, Росії, Естонії, Латвії і Литви (БРЕЛЛ). Після цього Калінінградська область за фактом стала ізольованою від постачання електрики. Калінінградська ТЕЦ-2 недостатньо потужна і зазвичай виступає в якості балансуючого джерела. Будівництво Балтійської АЕС, яке з помпою анонсували ще в 2010, було тихо заморожене вже у 2014.

Все це призводить до абсолютної енергетичної залежності регіону. А отже, до критичної вразливості.

Звичний важіль впливу Росії на сусідні держави у вигляді постачання викопного палива також більше не працює. Цього року завершується дія десятирічного договору з російським "Газпромом" про транзит природного газу в Калінінградську область газогоном Мінськ–Вільнюс–Каунас–Калінінград.

Сама Литва відмовилась від споживання російського газу ще у квітні 2022, підтримавши загальноєвропейську позицію через початок війни проти України. Відтоді забезпечує себе скрапленим газом, який постачається через СПГ-термінал у Клайпеді.

В 2019 році Росія створила альтернативний спосіб постачання газу до свого анклаву. Скраплений газ почав доставлятися морем через Балтійське море за допомогою єдиної в Росії плавучої установки з регазифікації та зберігання зрідженого природного газу "Marshal Vasilevskiy".

Втім і тут виникає кілька проблем. Потужності наявних підземних сховищ в Калінінградській області недостатньо для створення стратегічного резерву. Їхнє розширення планується найближчим часом. Але як і коли точно, питання відкрите.

Друга проблема полягає у крайній вразливості такого способу доставки. Нагадаю: "Marshal Vasilevskiy" єдина установка подібного типу в Росії. За будь-яких нештатних ситуацій постачання повністю припиниться на невизначений термін. А враховуючи високу завантаженість та неможливість зупинки роботи для проведення профілактики, нештатні ситуації – справа часу. Виконати ремонт в Росії власними силами буде просто неможливо. Адже "Marshal Vasilevskiy" був збудований на південнокорейській верфі Hyundai Heavy Industries. Її ремонт можливо провести або там, або ж силами фінської компанії Wärtsilä. Через жорсткі санкції обидва варіанти щонайменше – сумнівні.

Треба віддати належне: у питанні відновлення роботи газогону уряд Литви вийшов з ситуації дуже дипломатично. В березні 2025 Президент Гітанас Наусєда заявив, що це має вирішуватися не в двосторонньому форматі, а на рівні Європейського Союзу.

В цій ситуації росіяни не матимуть можливості використати свій залізний європейський козир останніх років: вплинути на ситуацію через своїх відданих союзників – Угорщину і Словаччину. Адже це спрацьовує виключно в тому випадку, коли треба заблокувати незручне для Росії рішення, скориставшись правом вето. Головна процедурна слабкість ЄС полягає саме в тому, що всі рішення мають прийматися загальним консенсусом. Тобто, одноголосно. Але жоден з двох російських сателітів не має достатньої політичної ваги щоб хоча б спробувати пролобіювати винесення на обговорення проросійського рішення. А тим більше забезпечити його одноголосне схвалення.

Тобто, якщо ЄС не надасть дозволу на відновлення роботи газогону, а у судна "Marshal Vasilevskiy" виникнуть будь-які технічні проблеми, Калінінградська область втратить можливість отримувати російський газ. Враховуючи наявні потужності зберігання, енергетичний колапс наступить протягом максимум 4 місяців.

Свого часу Росія розглядала проект будівництва підводного "енергомосту" від Ленінградської АЕС. Втім, без технічної допомоги або США, або Китаю це просто неможливо. Так само, як і відновлення будівництва власної АЕС – в ізольованому регіоні в умовах міжнародних санкцій.

Наслідки енергетичної ізоляції для Калінінградської області уявити нескладно. Нещодавно сама Росія наочно продемонструвала це на прикладі України, влаштувавши майже повний блек-аут. Різниця в тому, що на допомогу Україні прийшла міжнародна спільнота. Наслідки російських атак оперативно ліквідовувались. Створювались альтернативні маршрути постачання і додаткові виробничі потужності.

Чи повториться ця ситуація в разі зриву опалювального сезону в Калінінграді… Все можливо. Але вкрай сумнівно.

Мільйонне населення регіону постане перед важким вибором – або і далі скніти в ролі занедбаної віддаленої провінції, або переорієнтовуватися на цивілізовану Європу.

І останнє.

Не треба відкидати так званий "український фактор". Калінінградська область – територія Росії. Тож будь-який об’єкт, в тому числі енергетичний, може бути законною ціллю для повітряних ударів або операцій впливу. Місцевим жителям варто замислитися, чи справді вони хочуть мати за ворога країну, яка понад три роки протистоїть ударам армії величезної імперії.