• 1 •

Не можна не відзначити парадокс абсолютно різних делегацій з боку РФ – та, яка була на зустрічах з американцями, і та, яка заявлена зараз на переговорах у Стамбулі. Повністю різний склад. Це означає, що або тоді, або зараз (або і тоді, і зараз) Росія «клеїть дурня». Тобто, ставила/ставить зовсім інші завдання, окрім самих переговорів щодо припинення війни.

• 2 •

Щодо «стамбульського складу». Поряд з дивною персоналією Мединського, який займався та займається псевдоісторичним обґрунтуванням російської війни проти України (подібно «стражданням молодого Вертера») та публічно демонстративно розрізав у 2022 році банківські картки (типу, РФ не боїться санкцій), наявність двох представників «військового крила», принаймні, хоча б допускає, що обговорюватиметься питання лінії розмежування (для перемирʼя на суші).

• 3 •

Окрім складу делегацій, який Росія свідомо зі свого боку занизила (можливо, щоб на можна було одразу прийняти рішення, що допускає лише високий рівень), має значення і те, про що йтиметься на самих переговорах.

Заявлена позиція України, Європи, США щодо необхідності 30-денного перемирʼя передбачає і обговорення проблематики, повʼязаної саме з перемирʼям – а не «першопричинами» з боку РФ (чи тих, що звучали останніми місяцями, чи тих, що звучали у березні-квітні 2022-го). Юридичний статус територій та скорочення військового потенціалу України не входить до рамки обговорення перемир'я.

Хочеться сподіватися, що переговори у Стамбулі, навіть, якщо безпосередньо сьогодні/завтра там не буде прийнято рішення, все ж, стануть певною транзитною точкою – або для руху до перемирʼя, або до подальшого санкційного тиску на РФ.