Насправді, на момент обрання Трампа, бункерний психопат, мабуть, реально розмірковував над тим, щоб згорнути війну. Принаймні, на деякий час. Ситуація у нього в економіці не найкраща, все якось явно йде не так, як очікувалося.

І тут прийшов Трамп, починаючи нахвалювати його, обіцяючи зняти санкції, посилаючи делегації обійматися з молодшими упирями із причету бункерного психопата. Говорив з ним по телефону, називав другом, обіцяв задовольнити низку його вимог.

З точки зору Трампа, він «протягував руку» та робив «дуже щедру пропозицію», яку бункерний психопат мав прийняти. Бо за нею йшли перезавантаження відносин, спільний бізнес, і дуже багато грошей. Але для самого бункерного психопата все виглядало не так. Сам він знає, що він – вбивця, терорист і міжнародний злочинець. І якщо вже з НИМ так рвуться дружити, значить в опонентів все дуже і дуже погано, вони дуже і дуже слабкі. Тому з ними не треба домовлятися. Треба всіх добивати, поки є така нагода.

Тому на наших очах він все більше і більше нахабнів, і, зрештою, відкрито направив усі ці «переговори» за відомою адресою. Навіщо йому переговори? Він майже усіх пареміг, а головний ворог, США, і так капітулювали без бою. Тепер він «усім покаже». Включно з НАТО. На території НАТО.

От так прекрасно завершуються вояжі різних Віткофів, який у майбутньому можна буде брати для ілюстрації статей під назвою «некомпетентність».

Завершення війни по-трампівськи реально розтягує війну у часі. І, можливо, виводить її через невеликий проміжок часу на абсолютно інший рівень. Нахабність бункерного показує: він все уже вирішив, і буде бити прямо по «західному ворогу». Поки цей ворог, на його думку, максимально слабкий.