Вже понад десятиліття електронні петиції працюють як інструмент привернення уваги влади до суспільно-важливих ініціатив. Вони також допомагають розпочати діалог щодо окремих питань у громаді. Однак останніми роками на прикладі Києва можна спостерігати, як активність подання звернень іде на спад, відповідно зменшується загальний рівень їхньої підтримки. 

Корінь проблеми полягає, зокрема, в тому, що влада регулярно саботує просування в реалізації петицій, ініціативи, що набирають найбільшу кількість підписів, відхиляють, а поріг необхідних голосів є часто зависоким, тож подолати його можуть далеко не всі звернення. 

У 2015 році портал е-петицій до Київської міської ради запрацював у столиці — це була перша подібна платформа в Україні, що мала на меті підвищити залученість громадян до процесу ухвалення рішень. Справді, інтерес містян був колосальним: лише за перші два роки кияни зареєстрували 3500 петицій на різну тематику. Проте з 8711 звернень, що були подані за 10 років існування сервісу, набрали достатньо підписів усього 227, а підтримала влада ще менше — 152 петиції. 

Дані з сайту електронних петицій до Київради

Фактично менше ніж 2% зареєстрованих петицій вже були реалізовані або мають бодай мінімальний шанс на реалізацію найближчими роками. Викликом залишається високий поріг необхідних підписів, який у Києві з червня 2021 року складає 6 тисяч. Раніше ця цифра була більшою і становила 10 тисяч, що призводило до того, що лише 1–2 петицій на рік були успішними. 

При цьому статистика 2024 року чітко доводить, що розмір порогу потребує врегулювання. Адже сьогодні столиця демонструє одні з найгірших показників, коли йдеться про підтримку електронних звернень громадян . А це, відповідно, впливає і на рівень реєстрації нових петицій. Адже кияни не відчувають достатньої результативності та впливовості цього інструменту. 

Визначення точної кількості необхідних голосів є повною прерогативою органів місцевого самоврядування. Закон України "Про звернення громадян" вказує тільки нижню межу, яка для Києва має бути "не менше ніж 1000 підписів", враховуючи чисельність населення. 

Цікаво, що в перші роки повномасштабного вторгнення е-петиції почали активніше використовуватися серед містян як інструмент демократії, зокрема через те, що організувати мітинги й масові заходи було складніше. Наразі акції під КМДА хоч і відновилися, проте обсяг проблемних питань, що потребують уваги, значно більший, аніж спроможність збиратися під стінами адміністрації з кожного необхідного приводу. 

А отже, диверсифікація інструментів демократії є прямою вимогою часу та поточних обставин . 

До того ж, у столиці повноцінно не відновився громадський бюджет. Цей факт значно обмежує киян у тому, щоб брати участь у розподілі коштів місцевого бюджету чи подавати власні ініціативи з метою покращити міський простір. 

Ще одна серйозна проблема — відхилення популярних петицій, що загалом ставить під сумнів дієвість електронних звернень у Києві. Якщо розглядати подані ініціативи громадян як індикатор суспільної важливості питань, а ухвалені рішення ОМС як поточні пріоритети міста, то наразі виходить, що в столиці це діаметральні протилежності. 

Яскравим прикладом у 2024 році стала петиція про збереження Китаївського археологічного комплексу. Попри рекордні зібрані 8592 підписи, у відповіді на петицію міський голова Віталій Кличко переклав відповідальність на міську раду. Мер зазначив, що "можливість практичної реалізації залежатиме від результатів розгляду Київською міською радою питання поновлення договорів оренди зазначених у листі земельних ділянок".

Два місяці по тому договори оренди таки подовжили, незважаючи на весь суспільний резонанс, що здійнявся довкола петиції та теми збереження історичної пам’ятки загалом. Натомість в інформаційному бюлетені "КЛИЧКО МЕР", який роздають біля київського метро, регулярно присутній розділ про розбудову дорожньої інфраструктури Києва. А от жодної згадки про вектор на збереження історичної чи культурної спадщини там немає .

Уривок з інформаційного бюлетеня "КЛИЧКО МЕР", березень 2025

Навіть, якщо петиції пощастить набрати необхідні підписи та отримати "зелене світло" від органів місцевої влади, залишається велика ймовірність, що статус "на реалізації" буде кінцевою точкою в її впровадженні . Наприклад, петиція про мільярд гривень на безбар’єрність замість капітального ремонту вулиці Богатирської, за словами співавторки звернення, не має жодних просувань, відколи доручення були направлені відповідальним особам. 

Це вкотре підкреслює, що столичні органи місцевого самоврядування мають переглянути якість взаємодії з електронними зверненнями, які подає та підтримує громада. 

Щоб не втратити довіру громадян до інструменту петицій, відхилення ініціативи чи процес її реалізації потребують своєчасної та прозорої комунікації з містянами з боку представників влади. А в деяких випадках необхідно пропонувати й доступні альтернативи, якщо повна реалізація петиції наразі неможлива .

Аміна Лікар , "ЧЕСНО.Київ"