Відома акторка Анастасія Цимбалару розповіла, чи вважає комедійні проекти доречними в умовах війни, та про те, до чого адаптувалася, а до чого й досі не може звикнути. Також артистка зізналася, які чоловіки їй подобаються, що головне для неї у стосунках і чого не можна пробачити коханій людині

В інтерв'ю РБК-Україна (проект Styler) Цимбалару, яка зіграла цікаву роль у новому серіалі "Майор Сковорода" на ICTV2, висловилася про життя під час війни, благодійність, ментальне здоров’я та підтримку близьких.

– В комедійному детективі "Майор сковорода" ви граєте судову лікарку, патологоанатома. Яка вона, ваша героїня? 

– Оскільки жанр серіалу комедійний і більшість персонажів мають гіперболізовані якості, то й моя героїня - персонаж достатньо неоднозначний. Валерія є ярою прихильницею своєї роботи, вбачаючи у ній певну красу та романтику. Там, де в інших її дії викликають тихий жах, вона з легкістю та іронією проводить експертизи, жартує з потерпілих і збирає свою особисту фотоколекцію трупів. Також вона панночка палка, яскрава та пристрасна, тому має ще одне вподобання - окрім фотографій трупів, збирати колекцію фото й своїх особистих "перемог" над чоловіками. 

– Як складаються її стосунки з колегами та Сковородою?

– Спойлерити не буду, скажу лише, що достатньо екстремально та неочікувано. Навіть для мене, як актриси.

Відома акторка розповіла, чи доречні комедії в умовах війни (фото надано прес-службою)

– Як ви ставитесь до того, що зараз у війну, у нас знімаються фільми та серіали, навіть комедійні?

– Буквально вчора хотіла придбати квитки в театр для батьків і була вражена, що вільних місць немає аж до червня. Це якраз і демонструє, що глядач дуже потребує емоційного "передиху", способом походу в театр чи перегляду українського кінопродукту. 

Безумовно,  сьогодні в Україні, коли йде війна, будь-які витрати мають бути виваженими та морально виправданими. Безперечно, першочерговим пріоритетом є підтримка української армії та допомога тим, хто постраждав від війни. 

Але разом із цим потрібно пам’ятати: український народ щодня живе у надзвичайному стресі, втрачає близьких, дім, спокій. І потреба в емоційній підтримці, в можливості бодай на кілька хвилин видихнути, посміхнутися, згадати себе в мирному житті - це теж важлива частина нашої стійкості.

Серіали, навіть комедійного жанру, створюють простір для емоційної реабілітації, для відновлення внутрішніх сил. Це не про розваги задля розваг. Це про те, щоб допомогти людям вистояти. Кожна посмішка, кожен момент душевного тепла - це теж внесок у нашу спільну перемогу. Сьогодні культура лікує, підтримує, допомагає нам залишатися людьми навіть у найстрашніших обставинах.

– Ми вже понад три роки у повномасштабній війні. До чого ви вже адаптувались, а з чим ніяк не можете змиритися, що лякає як і в перші дні?

– За ці три роки ми справді навчилися жити у новій реальності: працювати під сирени, планувати життя, розуміючи, що все може змінитися в одну мить, радіти простим речам - світлу, теплу, зустрічі з близькими. Ми адаптувалися до невизначеності, до необхідності бути сильними щодня.

Але є речі, до яких неможливо звикнути. Неможливо змиритися зі смертями, з новинами про загиблих воїнів, цивільних, дітей. Кожен такий випадок болить так, ніби це сталося з кимось дуже близьким. Неможливо звикнути до людського горя, до зруйнованих міст і до відчуття постійної загрози. Як і в перші дні війни, найбільше лякає безжальність і жорстокість ворога. І водночас - мотивує ще більше триматися, боротися і берегти одне одного.

– Як ваші батьки зараз? Коли бачились в останнє? Зараз Одещину, звідки ви, сильно обстрілюють.

 – Зараз всі мої близькі знаходяться у безпеці. Хтось з нами у Києві, хтось виїхав за кордон. Батьки живуть у Києві та невідʼємна частина нашої сімейної традиції - збиратися разом кожні вихідні. Але за новинами все одно слідкую. Одещина залишається батьківщиною й усі страшні події, що трапляються, сприймаються дуже болісно. В цілому, як і по всій нашій країні. Бо немає розподілу на "у нас" і "десь там". За кожне місто і кожну родину болить, як за своїх, рідних. 

Цимбалару розповіла, до чого не може звикнути на третій рік повномасштабної війни (фото надано прес-службою)

– Нині питання ментального здоров’я - одні з найважливіших. Скажіть, як рятуєтесь від тривожних станів, що допомагає вам від страхів?

– Так, турбота про ментальне здоров’я це не примха, а питання виживання. Як і більшість українців, я шукаю опори в простих речах: у близьких людях, у щоденних ритуалах, у творчості. Мені допомагають фізичні навантаження, під час повномасштабного вторгнення відкрила для себе силу спорту. 

Рятуюся, звісно, розмовами, обіймами, підтримкою близьких. Людське тепло допомагає відновлювати внутрішню рівновагу. Також я намагаюся знаходити час на маленькі радості: прогулянку на свіжому повітрі, улюблену книжку, спілкування з тваринами. Дуже важливо навіть у складні часи дозволяти собі жити, а не лише виживати.

Також гра в театрі, участь у зйомках, створення нових історій, це не лише моя робота, а й спосіб триматися за життя, наповнювати себе сенсом і світлом. І, звісно, віра. Віра у наших людей, у нашу перемогу, у добро, яке завжди сильніше за будь-яку темряву. Віра дає сили йти вперед, навіть коли страшно.

– Ви багато займалися благодійністю для війська, зараз так само? Може, їздили до військових, або щось нещодавно робили та запам’яталось - розкажіть.

– Війна продовжується, значить, не маємо права зупинятися у допомозі. Зараз на моїй сторінці в Instagram, разом з акторами вистави "Круасани з мигдалем" ми оголосили благодійний аукціон на підтримку 44-ї окремої артилерійської бригади. Їм необхідні кошти на батареї для дронів. Тож, кожен бажаючий може зробити свою ставку, або ж просто відправити будь-який донат. Ми будемо дуже вдячні також, якщо просто нам допоможуть своїм репостом. Бо тоді шансів закрити збір набагато більше!

– Ви сказали, що відкрили для себе спорт, до чого саме у вас лежить серце?

– Спорт - це моя віддушина, можливість скинути зайвий негатив і напругу. Я не переслідую цілі покращити фізичну форму: схуднути, стати більш витривалою, чи набрати мʼязову вагу. Для мене спорт - це про моє ментальне здоровʼя. З ним я почуваю себе краще, це мій особистий вид терапії. Тому займаюся майже кожного дня, а точніше 6 днів на тиждень. Це заняття в тренажерній залі, біг, розтяжка, бокс. Поки мені цікаві такі види активності, але не привʼязуюсь, якщо завтра схочу на танці чи повітряну йогу - запишуся не роздумуючи.

Зірка серіалів висловилася про гонорари акторів (фото надано прес-службою)

– На ваш погляд, кіноіндустрія наша сильно змінилася? А як щодо гонорарів?

– В останній рік помітна позитивна динаміка: більше проектів у запуску, більше фінансування на можливість займатися улюбленою справою. Але про колишні обсяги роботи, звісно, не йдеться. 

Умови стали жорсткішими, строки коротшими, заробітна плата в рази меншою і це з урахуванням підвищення цін на все. Тому, зараз актори, окрім основної сфери діяльності, намагаються мати додатковий дохід від співпраці в соціальних мережах, чи мають роботу, не повʼязану з творчістю. Але, в основному, в цій професії ті, хто без неї себе не уявляють, тому готові входити у проекти на тих умовах, що пропонують, щоб просто залишатися дотичним до своєї справи. 

– Чим ви займаєтесь, коли нема зйомок? Що любите робити?

– Коли немає зйомок, роботи не меншає. У мене є соціальні мережі і певні зобов'язання перед замовниками. Є благодійні проекти, які потребують великих енергетичних та часових вкладень. Є всілякі інтервʼю, шоу, телепрограми та радіо, є поїздки містами України з проектом "Досліди". 

Коли є вільні години, то продовжую вчитися водінню, ходжу на спорт, читаю, займаюся побутовими справами та приділяю час родині. 

– Розкажіть, які чоловіки вам подобаються? Що цінуєте у взаєминах?

– Незалежно від статі, мені подобаються справжні люди: не заради красивої картинки, не заради гучних слів, а ті, хто мають внутрішній стрижень, чесність перед собою і перед іншими. Люди, які вміють бути уважними, сильними у вчинках, але водночас не бояться бути щирими, відкритими.

Підтримка і довіра - це наразі головне для мене в стосунках. Хочеться відчувати безпеку поруч з людиною навіть у найтемніші часи, як зараз. 

Цимбалару розповіла, чого не пробачить у стосунках (фото надано прес-службою)

– Чого не можна пробачити, навіть якщо любиш?

– Дуже важко пробачити байдужість. Коли поряд людина, яка бачить твій біль, але не простягає руку допомоги. Бо любов - це не тільки про почуття, це про дії, про те, як ми ставимося одне до одного щодня.

Любов - велика сила, але вона не повинна бути виправданням для приниження чи зневаги. Іноді, навіть сильно люблячи, потрібно мати мужність поставити межу.

– Чи можливі стосунки без любові, а тільки на симпатії та розумінні?

– Думаю, стосунки на основі лише симпатії та розуміння можливі. Особливо у важкі часи, коли люди шукають опору одне в одному, коли важливі підтримка, спільні цінності, людське тепло.

Але для мене такі стосунки - це ніби життя на половину. Без любові щось дуже важливе втрачається: натхнення, пристрасть, бажання творити разом. Розуміння і симпатія - це міцний фундамент, але любов - це те, що робить стосунки справжніми, живими, глибокими. Саме любов дає сенс залишатися поруч навіть тоді, коли важко.

Дивіться прем’єру комедійного детективу "Майор Сковорода" на каналі ICTV2 з 19 травня о 20:00.

Вас може зацікавити

• Інтерв'ю Марії Стопник, яка розповіла про Скрябіна, хайп на війні та важливість українського кіно
• Інтерв'ю Віталіни Біблів про Потапа, зрадників та росіян, яким віддавали кращі ролі в Україні
• Інтерв'ю Віктора Бронюка про службу в ТрО, схуднення та зйомки в серіалі.