Чому світ досі не визнав Путіна злочинцем?
glavcom.ua
Tue, 06 May 2025 15:25:00 +0300
На жаль, питання стає все більш актуальним.
До Орбана і Фіцо ми фактично звикли.
Але генерація своїх орбанів іде у Румунії, Чехії, Німеччині, Франції і далі по списку.
Наприклад, політичні лідери Африки майже повністю заражені орбанізмом, головними симптомами якого є протиприродна повага до Путіна як захисника інтересів власної країни і вимоги припинити підтримку України, віддаючи її на поталу агресору.
Та невже ФСБ здатна завербували стільки відомих людей Політиків так, але не виборців, які за них голосують.
Тобто, маємо справу з обєктивним процесом, який треба розуміти.
Зверніть увагу у часи нападу СРСР на Афганістан у демократичних країнах не було нікого помітного, хто б закликав до припинення підтримки моджахедів, які демократами аж ніяк не виглядали.
А проти нас доволі багато.
І це не тільки тому, що у нас корупція і утиски демократичних свобод.
Більшості з тих, хто виступає проти підтримки України, на ці свободи та законність плювати.
Кінець ХХ початок ХХІ сторіччя визначалися піком глобалізму він вважався майже офіційним мейнстримом, фокуси з гендерною ідентичністю та цифровим контролем життя цифровий концтабір стали майже невідворотною реальністю.
І це подобалося далеко не всім, просто мешканці багатьох країн не знали, проти кого і як протестувати.
Тому що ООН, ВООЗ, ВОТ, ЄС, НАТО та інші подібні глобальні організації перетворилися на бюрократичні фортеці на них не вплинути, від них ні сховатися.
Ну, а навязана глобалістами людожерська форма боротьби з ковідом розкрила очі практично усім.
І тут піднявся з чемодана і виповз на арену кремлівський фюрерок.
І проголосив, що Росія настільки велична, що не бажає жити за правилами, які формулювала не вона.
А перше і головне російське правило це Будемо робити що завгодно, і нічого нам за це не буде.
І такий підхід з позицій можна все, аби тільки це запакувати в обгортку національних інтересів дуже сподобався тим, кого лякали новації і дурість глобалістів.
Тому у багатьох країнах почали піднімати голови, хто не хоче жити за правилами, кому подобається їх свідомо порушувати.
А такі люди є завжди, і це можуть бути як крайні праві, так і крайні ліві.
І путін став для них не те щоб лідером, а своєрідним зразком.
Так, безумовний примат національного над міжнаціональним в окремих випадках є цілком доречним, але у світі загалом це породжує хаос і конфлікти включно з потенційною ядерною катастрофою.
Після того, як Трамп почав зі свого боку руйнувати світовий порядок, побудований на правилах, процес відходу від глобалізмулібералізму у світі набув ознаки лавиноподібного і отримав назву трампізму я б ще додав путінізму.
Це і прихований протест проти ліберальних збочень, і хвороблива схильність до простих рішень, і розрахунок на грубу силу як найбільш надійний інструмент досягнення мети.
А тут Україна відчайдушно протистоїть воєнному тиску значно більшої країни, вона чинить ефективний спротив саме грубій силі і наполягає на виконанні міжнародних правил і положень, зокрема, про непорушність кордонів і покарання агресора І це страшенно дратує антиглобалістів та радикалів всіх ґатунків, націоналістів, у першу чергу.
Бо руйнує зрозумілий для них світ трампізмупутінізму, де сильний має право знущатися і навіть знищувати слабкого, а той не має права навіть боронити себе.
До речі, вимога Не заважати знущатися над тобою походить з криміналу.
Тобто, якщо узагальнити, трампізмпутінізм замість високотехнологічного цифрового концтабору навязують нам звичайну зону із зеками і наглядачами.
Єдиний варіант поміняти відношення до України адептів сучасного антиглобалізму це стати переможними.
Якщо ми не тільки будемо чинити спротив, а досягнемо своєї мети у війні з недоімперією, то всілякі орбани з фіцо змінять свою ненависть до України на улесливу повагу.
Бо ж вони поважають лише силу.
Останні новини
більше новин