Мріяв стати кадровим військовим. Згадаймо 22-річного матроса Микиту Фоміних
glavcom.ua
Tue, 06 May 2025 09:00:00 +0300
Щодня о 9 ранку українці вшановують память усіх, чиє життя забрала російськоукраїнська війна.
Нині згадаємо Микиту Фоміних.
19 квітня 2025 року в районі населеного пункту Станіслав Херсонської області від отриманих поранень під час бойових дій загинув 22річний матрос, оператор радіоелектронної розвідки взводу розвідувальної роти 40ї бригади морської піхоти берегової охорони Микита Андрійович Фоміних.
Про це повідомляє Главком із посиланням на Обухівську міську раду.
Микита народився 10 липня 2002 року у місті Первомайськ Російської Федерації, майже одразу після народження родина переїхала до України.
Дитинство та шкільні роки Микити пройшли у селі Рагівка Вишгородського району Київської області.
Після школи юнак вступив до Професійного ліцею міста Українки, де здобув освіту за спеціальністю слюсар з ремонту колісних транспортних засобів, електрозварювальник на автоматичних та напівавтоматичних машинах другого розряду.
У 2020 році, завершивши навчання, почав працювати у Котовському лісництві був відповідальним та працьовитим фахівцем, справу цю любив, і, як до всього у своєму житті, ставився до неї відповідально.
У 2021 році Микита був призваний на строкову службу.
Почав своє військове навчання в Десні на Чернігівщині, згодом склав присягу та був направлений до Одеської військової академії.
Там і застав його початок повномасштабного вторгнення.
Відтоді розпочався його справжній фронтовий шлях.
Микиту направили до Харкова, де понад вісім місяців у складі свого підрозділу він мужньо тримав оборону.
А вже в січні 2023 року він підписав контракт і продовжив службу у іншій гарячій точці фронту на Донеччині.
За успішне виконання бойових завдань, мужність та старанність Микита, який мав позивний Фома, неодноразово відзначався подяками та заохоченнями.
Хоча про це, і взагалі про свою службу говорити не любив.
Називав своє перебування на фронті роботою, і ставився до цього з великою відповідальністю, маючи свою велику мрію стати справжнім кадровим військовим. На жаль, цій мрії не судилося стати реальністю, і ми сьогодні, знаючи відгуки про нього його побратимів, оцінку керівництва, можемо лише уявити, яку найціннішу людину для держави ми втратили, зазначили у міськраді.
Микита був найстаршим сином у дружній багатодітній родині, яку створили його батьки Тетяна Миколаївна та Андрій Олександрович.
На початку повномасштабного вторгнення війна змусила їхню сімю покинути рідні місця.
Вони переїхали до Обухова, де ще з часів Чорнобильської катастрофи жила бабуся.
Два роки тому Микита одружився з коханою дівчиною Каріною.
Разом вони мріяли про дитину, власний затишний дім, про щасливе, мирне майбутнє.
Але війна перекреслила всі плани Микита захоплювався боксом.
Був спокійним, поміркованим та мужнім.
Любив служити.
Любив жити.
І саме таким справжнім чоловіком, справжнім захисником він залишився в памяті тих, хто його знав.
І було йому всього лише 22 роки.
Життя, сповнене мрій, надій, любові обірвалося на злеті.
26 квітня Обухів попрощався з Микитою Фоміних, який загинув 19 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання в Херсонській області. Блок галереї У захисника залишилися мама Тетяна Миколаївна, тато Андрій Олександрович, дружина Каріна, сестри Софія, Поліна, брати Іван та Ілля. Главком долучається до хвилини мовчання.
Ми вшановуємо память усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину.
Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки памяті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу память громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Останні новини
більше новин