[НЕ] нейтральний Трамп
www.pravda.com.ua
Sat, 03 May 2025 05:30:00 +0300
![[НЕ] нейтральний Трамп](https://api.uanews.net/img/68158214604fc.webp?w=380&h=240&q=90)
Ще пів року тому США вважали ключовим союзником України в протистоянні з російським агресором.
Але Америка президента Трампа обирає новий статус вона позиціонує себе як нейтрального посередника між Києвом та Москвою.
Як неупередженого арбітра та третейського суддю, здатного завершити чужу війну.
Як покращену версію ердоганівської Туреччини та Обєднаних Арабських Еміратів.
Якщо бути точним, для Вашингтона така роль не є новою.
У минулому Сполученим Штатам неодноразово доводилося виступати медіатором, який сприяв урегулюванню воєнних конфліктів у різних частинах світу. 1905 року президент Теодор Рузвельт організував у Портсмуті переговори між Росією та Японією і згодом удостоївся Нобелівської премії миру. 1978го президент Джиммі Картер запросив Менахема Бегіна та Анвара Садата на саміт у КемпДевіді і наступного року в американській столиці було підписано мирний договір між Ізраїлем та Єгиптом. А 1995го, за Білла Клінтона, на авіабазі РайтПаттерсон в Огайо було укладено Дейтонські угоди, які поклали край Боснійській війні.
Щоправда, є одне суттєве але.
Посправжньому ефективний посередник не має викликати сумнівів у своїй нейтральності в жодної зі сторін.
А з цим нинішня адміністрація США має явні проблеми.
В уявленні багатьох українців американський потяг пройшов від станції Підтримка Києва до станції Підігрування Москві, не зупиняючись на станції Нейтралітет.
І в Дональді Трампі сотні тисяч наших співгромадян побачили не медіатора, а радше спільника Путіна та фактичного співучасника російської агресії проти України. Звичайно, зміна американського статусу з ключового партнера у боротьбі з Кремлем на посередника в переговорах із Кремлем у будьякому разі була б розцінена багатьма українцями як зрада.
Особливо на тлі невиправданих та абсолютно фантастичних очікувань, які існували в Україні після перемоги Дональда Трампа на президентських виборах. BANNER5 Коли від тебе чекають Томагавки, а ти пропонуєш сідати за стіл переговорів, це мимоволі сприймається як удар у спину.
Проте більш адекватне керівництво США спробувало б якось помякшити неминучий негативний ефект.
А Трамп, Венс, Віткофф і Ко постаралися, щоб цей ефект виявився максимально болючим та шокуючим. Важливо не лише те, що у Вашингтоні взяли курс на заморожування російськоукраїнської війни.
Ще важливіше, в якій формі це було зроблено.
Впродовж ста днів президентства Трампа його підходи до українців та росіян відрізнялися надто помітно. Сподіваючись на швидкий результат, нова американська адміністрація пішла шляхом найменшого опору.
Вашингтон має прямі важелі впливу на Україну у вигляді військової та фінансової допомоги Вашингтон має набагато менше важелів впливу на Росію і всі вони опосередковані Значить, потрібно чинити тиск на того, на кого легше тиснути Жорсткий пресинг Києва практикувався не тому, що це було необхідно а тому, що так було простіше.
Від жорсткого пресингу Москви американці утримувалися не тому, що це було неможливо а тому, що це було складно.
Спроби мотивувати РФ спокусливими обіцянками робилися не тому, що це було раціонально а тому, що це не вимагало від США значних зусиль.
Америка Трампа спробувала діяти методом батога та пряника.
Але впродовж трьох місяців батіг практично завжди адресувався Києву, а пряник Москві.
І, звісно, таку стратегію важко було сприймати як нейтральне посередництво а не як загравання з російським режимом.
Специфічні погляди та субєктивні схильності Дональда Трампа теж заважали поставитися до нього як до нейтрального арбітра.
Україна за винятком українських надр Трампу байдужа, і це одразу впадало в око.
Навіть коли президент США говорить про українські жертви та страждання, в його словах немає справжньої емпатії.
Занадто очевидно, що українці для нинішнього американського лідера це істоти з іншої планети.
Незрозумілі безумці, що вплуталися у велику гру, не маючи на руках сильних карт.
BANNER1 Натомість до російського правителя Трамп справді відчуває певну емпатію.
Хазяїн Білого дому вважає Путіна людиною свого кола.
Він здатний поставити себе на місце Путіна.
Він намагається зрозуміти Путіна і вникнути у мотиви кремлівського диктатора.
Він готовий шукати пояснення та виправдання путінським вчинкам.
І не соромиться озвучувати все це вголос.
Згідно з публічною риторикою американського лідера, Путін не тиран і агресор, з яким знехотя доводиться домовлятися.
Путін це непоганий хлопець, який збився з пуття та зробив помилку.
Причому провини самого російського правителя в цьому практично немає за версією Трампа, у всьому винні Барак Обама та Джо Байден. А коли американський президент, буває, особливо злиться на українського колегу, то в розбещенні Путіна виявляється винним ще й Зеленський.
І, звісно, незмінно наголошується, що за Трампа господар Кремля залишився б хорошим хлопцем і надійним партнером Сполучених Штатів.
Коли жертва агресії протистоїть агресору, позиція над сутичкою сама собою може здатися аморальною саме її багато хто з нас ставив у провину покійному Папі Франциску.
Однак 47ий президент США пішов далі.
Спробувавши стати над сутичкою, він почав вправлятися в максимально упереджених інтерпретаціях цієї битви. Безумовно, багато війн в історії людства закінчувалися важкими та болючими компромісами.
Але Трамппосередник не просто підштовхує Київ до несправедливого миру він намагається вдати, ніби жодної несправедливості немає. Трамппереговорник не просто пропонує піти на вимушений компроміс з агресором він проголошує безглуздим протистояння агресії протягом трьох попередніх років. Трампарбітр не просто відмовляє Україні в праві на воєнну перемогу він відмовляє українцям у праві на правду про війну.
І вже одне це змусило багатьох із нас сприймати американське посередництво як співучасть у російських злочинах проти нашої країни.
BANNER2 У дипломатії свої закони, і сьогодні українське керівництво змушене мати справу з Трампом.
У Києві намагаються порозумітися з Вашингтоном і досягають певних успіхів.
Але в масовій українській свідомості Трампу все одно приготований не ореол миротворця, а образ вільного чи мимовільного співучасника агресії.
Причому незалежно від того, чи добється американський лідер хоча б тимчасового припинення вогню в Україні, чи просто вмиє руки, звинувативши в незговірливості і Москву, і Київ.
Михайло Дубинянський
Останні новини
більше новин