«В Україні сифілісу немає». Цей обнадійливий меседж – лише для привернення уваги. Бо далі піде виключно про мистецтво. Розповім про найцікавіше з того нового, що я на цей момент бачив у 2025 році в столичних театрах.

Ця вистава сходу йде на рекорд за довжиною назви: «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки Альчести у Слобожанську Швайцарію». Але не кількість слів і літер є перевагою неймовірно красивої постановки.

Уперше в історії театр представив виставу за романом літературного експериментатора Майка Йогансена, розстріляного НКВС у 1937-му. Убитий совєтами письменник-авангардист, поет та перекладач сотворив мистецький скарб, який у нас вкрали і закопали на довгі роки. Тепер це диво-дивнеє оживили у Малому театрі на Гончара, 33.

Герої здійснюють абсурдну мандрівку-карнавал до Слобожанської Швайцарії – через гарячий херсонський степ, барселонський базар, поле гречки, човном на Бахтині у місто Зміїв... Гумор у мандрівників абсурдний, тонкий, сповнений іронії, сарказму... Часто увага акцентується на тілесному. Тут і про переїдання, і про випивку, ну і, відповідно, далі про... процес випорожнення. І про згаданий на початку сифіліс також)). Але весь цей антигламур з уст милих героїв випурхує весняними квітами з прекрасними ароматами.

Автор роману, а за ним тепер і режисер вистави ( Артем Вусик ), запрошують читача/глядача у гру. Герої мандрують по периметру глядацької зали, а глядачі поринають у цей тріп на всі 360 градусів.

Бонус для колег з медіа: у хаосі цього майже двогодинного карнавалу абсурду є також жарти про силу преси та курйози, які народжуються через помилки у газетах.

Особлива любов – костюми. Художник-модельєр Саша Шай – запам'ятайте це ім’я.

Назву всіх акторів, бо всі-всі – прекрасні виконавці: Стас Весельський, Марія Моторна, Лариса Шелоумова, Максим Кущов, Ігор Чебан, Богдан Куліш .