Якщо ми хочемо миру, то план має бути таким.

Перше – протриматись 6-8 місяців, а можливо рік – без втрати території. Не беру до уваги тактичну втрату посадок і тактичні відступи на 100 метрів. Мова йде про населені пункти, та стратегічні пункти (підходи до трас, терикони) які не можна віддавати ворогу.

Друге – щоб російські війська втрачали 40-60 тис. особового складу на місяць. Тобто, більше, ніж вони вербують (приблизно 30-40 тис. на місяць).

Звідси третій пункт, – як це зробити.

Дрони!

Головна зброя війни!

Треба, щоб дронів було вдосталь. Різних типів. І організація процесу де змагаються інженери, вигадують нові кроки, як долати ворожий РЕБ.

Фінансування має йти безпосередньо на військові частини, щоб корпуси та бригади самі могли дуже швидко замовити усе що потрібно, а не чекати з Києва стандартний дрон, який їм не підходить.

Четвертий пункт – життя бійця.

Мислення командування треба адаптувати до нових реалій фронту, де дрони ворога стали нищити усе що рухається.

Щоб зберігати життя бійців, головними умовами відправки людей на бойові позиції має бути наявність усіх антидронових засобів!

Просто взяти за правило: бійців не женуть на позиції без РЕБу, рушниці, спектру аналізатора.

Не женуть серед білого дня, щоб привести батарейки екіпажу на Мавік.

Ось такі 4 пункти.

Які, на жаль, не розуміє ні у Києві, ні в інших столицях світу.

Усе інше – не пра-цю-є!

Така сувора реальність.