Україна Європі: ви готові до бою вже сьогодні?
www.pravda.com.ua
Mon, 07 Apr 2025 17:00:00 +0300
Миру досягнуто, оголосила газета Washington TImes 28 вересня 1938 року.
Ми вже мали б засвоїти угоди з державамихижаками, які прагнуть завоювань чи то з нацистською Німеччиною, чи то з Росією сьогодні не купують миру вони провокують війну.
У минулому столітті Європа не відвернула катастрофу, а, наче уві сні, ввійшла в найсмертоносніший конфлікт в історії людства. Урок Мюнхена відходить у минуле, але правда залишається непокаране зло поширюється, а ціна протистояння йому з часом лише зростає. Скажімо вголос якщо Росію не зупинити в Україні, сьогоднішні школярі в Гамбурзі, Ліоні, Мілані та Брістолі незабаром зіткнуться з питанням, якого уникають їхні батьки чи будете ви боротися за свій дім так само, як боролися за свій українці Заперечення це не стратегія.
Це капітуляція.
Щоранку, починаючи з 2008 року, Європа прокидається від постійно зростаючої загрози з боку Москви, але без усвідомлення невідкладності ситуації й без належної уваги до відомих слів Дітріха Бонхеффера Мовчання перед обличчям зла це саме по собі зло.
Не говорити означає говорити.
Не діяти означає діяти.
2008й був роком, коли російські танки зруйнували порядок, що склався після Холодної війни, і порушили суверенні кордони Грузії.
Тим часом російська брехня просочилася в європейський ефір, а російські рублі корумпували сильних і впливових це ж просто бізнес. Замість того, щоб визнати небезпеку, Європа дозволила диктувати свою реакцію страху страху ескалації, страху економічного удару, страху спровокувати ту саму агресію, яку Кремль вже розвязав.
Паралізована вірою в те, що конфронтація з Москвою занадто ризикована, Європа не помітила не конфронтувати з нею було і залишається найнебезпечнішим варіантом з усіх можливих.
Росія веде неспровоковану війну протистояти їй необхідно і морально правильно.
Це не лише зміцнить впевненість Європи, а й допоможе континенту наново віднайти сенс свого існування.
Але це вимагає лідерства і сміливості.
Європейські політики повинні бути чесними зі своїми виборцями або ми мобілізуємо необхідну підтримку для перемоги України, або нам доведеться мобілізувати вас громадян Німеччини, Франції, Сполученого Корлоівства, Італії, Іспанії та інших країн на військову службу в найближчі роки.
Протягом більшої частини післявоєнної епохи європейський пацифізм був і моральним переконанням, і зручним виправданням.
Спустошення, спричинене двома світовими війнами, прищепило глибоку огиду до військової сили, зміцнивши віру в те, що стриманість, а не сила, забезпечує мир.
Деякі політики інструменталізували пацифізм не для захисту миру, а для уникнення відповідальності аж поки ілюзія безпеки не була зруйнована у 2008 році, знову у 2014 році і катастрофічно у 2022 році.
Європа не усвідомила війну відносний спокій і безпрецедентне процвітання були підкріплені силою стримування, також відомою як НАТО.
Зараз, коли фокус уваги Вашингтона зміщується, а імперські амбіції Москви виходять зпід контролю, старий пацифістський рефлекс більш ніж застарів він є фатальною загрозою.
Демонстрація на підтримку миру, на якій не називають агресора Росію і не визнають постійних страждань жертви України не є розрадою для 20 000 українських дітей, силоміць вивезених до Росії за останні три роки.
І це лише верхівка айсберга, коли йдеться про воєнні злочини Москви проти найвразливіших верств населення.
Роки російського контролю з 2014го вже позбавили незліченну кількість українських дітей ідентичності та майбутнього деяких із них, на жаль, відправили на смерть під прапором своїх хижих, кровожерливих викрадачів.
Україна є ціллю російської агресії, але не помиляймося наша хоробра нація не є тягарем безпеки для Європи вона є постачальником, якщо не її остаточним гарантом.
Опираючись повномасштабному вторгненню, Україна серйозно послабила військовий потенціал Москви.
Але ще важливіше те, що вона обрала шлях боротьби, а не капітуляції подарунок, який Європа ще не оцінила повною мірою.
Добре озброєна, інтегрована в НАТО Україна ось як виглядає надійний фактор стримування майбутньої агресії.
Європа має реальні можливості, які вона може використати.
Вона може заарештувати і передати Україні 300 мільярдів доларів заморожених російських активів, сформувати європейську армію, як пропонує президент Зеленський, взяти на себе зобовязання щодо посилення санкцій або кращого виконання існуючих, боротися з так званим тіньовим флотом і щомісяця збільшувати підтримку України, доки російська армія не припинить спроби стерти Україну з лиця землі.
Якщо щось і може зменшити апетит Москви до насильства, то це вільний світ, який припинить вибачатися за свою силу.
Економіка Європи вдесятеро більша за російську, а населення втричі більше.
Чому вона почувається змушеною поступитися ініціативою після того, як Кремль розпочав відверто злочинну війну, залишається загадкою.
Ідея про те, що Росія перебуває на межі ядерної війни, є найнебезпечнішою помилкою з усіх можливих.
Ризик Армагеддону не зменшився він зріс, тому що Захід дозволив шантажу Кремля диктувати свою реакцію, а точніше, свою нереакцію.
Тим часом Китай провів червону лінію, застерігаючи Путіна від використання зброї судного дня. Коли хтось вказує на ненульовий ризик ядерної війни, нагадайте йому, що, піддавшись на погрози Москви, ми зруйнуємо порядок нерозповсюдження ядерної зброї і зробимо Третю світову війну набагато більш імовірною, а не навпаки.
Поступися один раз, і кожен диктатор візьме собі на замітку краще мати власну бомбу.
Російські воєнні злочини в Україні не мають меж у своїй жорстокості.
Але один із них виділяється, як канарейка у вугільній шахті це примушування українських військовополонених воювати проти власної Батьківщини.
Кілька регіонів України вже одинадцять років перебувають під окупацією.
Російські комісари зараз призивають українців у Донецьку, Луганську та Криму молодих чоловіків, які не були навіть підлітками, коли почалася окупація.
Російський маховик фальшивих претензій, ненависті до Заходу, нескінченної брехні та переходу до економіки воєнного часу розкручується все швидше і швидше.
Він не сповільниться, а розкрутиться ще більше, якщо цивілізований світ не забезпечить перемогу України та відновлення справедливості для жертв російських воєнних злочинів. Ні Європа, ні США не можуть вирішувати, що робитиме Москва.
Кремль не просто чіпляється за владу він веде загарбницькі війни, тому що вони вкорінені в російському імперському дусі, ненаситній жадобі до завоювань і культурі, яка не просто терпимо ставиться до огидного насильства, а й часто прагне його розвязати.
Вільний світ може вирішити, як реагувати.
Поки що він обрав слабкість і заперечення.
Це погано закінчилося в 1938 році.
Не закінчиться добре і зараз. Ендрю Чахоян, академічний директор Амстердамського університету Ольга Айвазоська, Голова правління Громадянської мережі ОПОРА Читайте матеріал англійською Джерело
Останні новини
більше новин