Що стоїть за дискусією про дострокові вибори в Україні?
www.pravda.com.ua
Tue, 01 Apr 2025 17:35:00 +0300
Знакові події, що відбулися у США за останні два місяці, вказують на те, що друга інавгурація Дональда Трампа як президента США в січні 2025 року відкриває нову еру в історії західної цивілізації, якщо не світової політики.
Одним з аспектів нещодавньої трансмутації американських зовнішніх і внутрішніх справ є те, що нова адміністрація висловлює публічне прийняття та відтворює певні кремлівські наративи щодо міжнародних відносин.
Зокрема це стосується ексцентричних пояснень та потенційного вирішення для російськоукраїнського конфлікту.
Поява дивного наративу Ще до перемоги Трампа на виборах у жовтні 2024 року теза про те, що зміна керівництва в Україні є необхідною умовою для того, щоб російськоукраїнська війна припинилась, стала предметом публічних дебатів за межами України. Три роки тому ЗМІ, які перебувають під впливом або близькі до Кремля, почали поширювати ідею про те, що законодавча і виконавча влада України повинні регулярно переобиратися в жовтні 2023 і березні 2024 року відповідно, інакше вони нібито втратять свою політичну легітимність. У 2023 році впливові західні коментатори, від тодішнього оглядача Fox News Такера Карлсона до президента Парламентської асамблеї Ради Європи Тіні Кокса, також стали озвучувати цю російську позицію.
Якби не війна Росії проти України, чергові парламентські та президентські вибори справді мали б відбутися в 2023/24 роках відповідно до українського мирного законодавства. Однак український закон Про правовий режим в умовах воєнного стану, ухвалений 2010 року й оновлений 2015го, забороняє проводити президентські, парламентські та місцеві вибори в умовах надзвичайного стану.
Відповідно до цього закону і Конституції України, чергові вибори, призначені на 202324 роки, було відкладено до закінчення бойових дій і скасування воєнного стану, який запровадили 2022 року.
Подібне призупинення нормальних демократичних процесів в умовах надзвичайного воєнного стану було і залишається звичайною практикою в усьому світі.
Сьогодні вона закріплена в законодавстві багатьох демократичних країн, зокрема в Основному законі Німеччини.
Крім того, повноцінні вибори в Україні не можуть відбутися одразу після закінчення війни.
З огляду на важкі наслідки війни для українського суспільства загалом та виборчої інфраструктури зокрема, легітимний демократичний виборчий процес потребує відповідної підготовки.
У січні 2025 року відома українська група зі спостереження за виборами Опора опубліковала Дорожню карту щодо забезпечення організації післявоєнних виборів в Україні. Згідно з нею, вибори не відбудуться принаймні протягом шести місяців після закінчення воєнного стану. Через деякі складні аспекти підготовки до виборів, вони можуть стати можливими не раніше ніж через рік після закінчення бойових дій. Уже 2023 року лідери фракцій у Верховній Раді дійшли висновку, що необхідний новий виборчий закон, який враховуватиме численні та глибокі зміни, що відбулися в Україні з моменту, як почалося повномасштабне вторгнення Росії 2022 року. Йдеться про переміщення мільйонів українських громадян усередині і за межами України.
А також руйнування громадських будівель, зокрема шкіл, які раніше використовувалися як виборчі дільниці. Ці та інші проблеми потребуватимуть нових форм голосування, оновлення списку виборців, великої кількості можливостей проголосувати за кордоном і низки інших логістичних, правових та організаційних підготовок.
Проте за останні два роки Кремлю вдалося перетворити уявну відсутність демократичної легітимності українського керівництва на тему для обговорення потенційних причин продовження і шляхів закінчення російськоукраїнської війни.
Вибори як інструмент маніпуляції Починаючи з 2023 року, російські та проросійські політики й публіцисти закликають Україну провести національні вибори навіть в умовах, коли триває повномасштабна війна.
При цьому Москва і Ко повторюють стратегію, яку вони вже використовували після початку війни 11 років тому.
Під час першої фази російськоукраїнської війни з 2014 до початку 2022 року Кремль і його поплічники вимагали від України провести регіональні та місцеві вибори в існуючих тоді так званих народних республіках Донецькій і Луганській, які Росія штучно створила навесні 2014 року на сході України.
Вимога Москви провести вибори в так званих республіках була висунута попри те, що уряд України більше не мав доступу до територій двох промосковських утворень у Донецькому басейні Донбас, де Київ мав би організувати демократичні виборчі кампанії та народні голосування.
Натомість Кремль здійснював ефективний контроль над двома дефакто режимами в Луганській та Донецькій областях.
До їхньої анексії 2022 року Москва не виявляла бажання зменшити свій вплив на дві самопроголошені народні республіки.
Проте Кремль наполягав на тому, щоб Київ провів вибори на їхній території.
Москві навіть вдалося вразити західних дипломатів і політиків, таких як француз Пєр Морель і німець ФранкВальтер Штайнмаєр, своєю кафкіанською ідеєю.
Це призвело до того, що вони запропонували свої так звані план Мореля і формулу Штайнмаєра. Однак повноцінна виборча кампанія, голосування, підрахунок голосів і спостереження за виборами відповідно до українського законодавства так і не стали можливими на окупованих територіях.
Українські державні органи, політичні партії зокрема проросійські, ЗМІ та НУО там просто були відсутні з 2014 року. Тому український уряд не міг і не хотів проводити вибори на окупованих територіях до того, як вони будуть деокуповані, відповідно до Мінських угод 2014/15 років.
Угоди за Мінськом стали предметом інтенсивного обговорення на міжнародному політичному і дипломатичному рівні, а також в академічних та інших колах, як нібито втрачена можливість досягти миру.
Ці зрештою абсурдні дебати тією чи іншою мірою тривають і донині, хоча як виконати угоди, доки Росія не демілітаризує Донбас, завжди залишалося загадкою.
Вимоги Москви до України провести вибори не були продиктовані її турботою про народне правління і демократичну легітимність ні в 20142021 роках, ні з 2023 року.
Зрештою Кремль придушує опозиційні партії, вільні вибори, верховенство закону, політичний плюралізм, громадянську активність і свободу слова в самій Росії, іноді із застосуванням смертоносної сили.
Інші мотиви визначають зовнішню поведінку Москви загалом і її наполегливість щодо українських виборів зокрема.
Залежно від конкретної ситуації Росія використовує різні комбінації кінетичних і некінетичних методів ведення війни, щоб досягнути своєї головної мети підірвати і підпорядкувати собі українську державу.
Кремль сподівається, що посправжньому вільна й відкрита виборча кампанія та процес голосування, на відміну від російських, відкриють можливості для таємного втручання російських акторів, агентств і агентів.
Такі операції в перехідний політичний період в Україні будуть спрямовані на те, щоб поляризувати українське суспільство, здійснити ескалацію внутрішньоукраїнських конфліктів і ввести в оману іноземних спостерігачів.
Вимога Москви провести вибори на нездійсненних умовах один із кількох інструментів у гібридному арсеналі Кремля.
Сюди входять і кібервійна, і дезінформаційні кампанії, і економічний тиск, і театр переговорів, і терористичні акти, і корупція політиків тощо.
У спільному зверненні з цього приводу українські неурядові організації попереджають, що найбільшим викликом для української електоральної демократії стане втручання Росії, яка буде готова використовувати для цього будьякі засоби від кібератак до прямого підкупу виборців, від розповсюдження дезінформації та її використання для розколу суспільства до дискредитації неприйнятних для російських лідерів кандидатів і фінансування кампаній лояльних політиків.
Висновки Кремлівська пропагандистська машина свідомо вводить в оману іноземних коментаторів, які нічого не підозрюють, включно із західними політиками та їхніми співробітниками, щодо причин і шляхів виходу з російськоукраїнської війни.
Не турбота про українську демократію, а прагнення Кремля дестабілізувати Україну стоїть за вимогою, щоб Київ спочатку провів національні вибори, перш ніж стане можливим встановити стабільний мир.
В ідеальному для Москви сценарії виборча кампанія буде підготовлена поспіхом і недостатньо забезпечена, а процес голосування пройшов би в складних умовах.
А це надасть Кремлю масу можливостей їх зірвати.
За таких умов Кремлю буде легше підтримувати антизахідних кандидатів, загострювати політичну напруженість, сіяти недовіру серед виборців та іноземних спостерігачів, втручатися у виборчу інфраструктуру тощо, як це було зроблено на нещодавніх виборах у Грузії, Молдові та Румунії.
Демократично налаштовані спостерігачі за експансіоністською війною Росії не повинні піддаватися псевдодемократичній риториці Кремля та його міжнародних апологетів.
Доктор Андреас Умланд, аналітик Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень SCEEUS Шведського інституту міжнародних відносин UI
Останні новини
більше новин