З огляду на відсутність позитивних коментарів за підсумками зустрічей в Ер-Ріяді, ні до чого суттєвого сторони не дійшли. Але в принципі й нічого поганого також не сталося - Трамп, умовно кажучи, не "злив" Україну, адже теоретично могло бути й таке. Тож це вже результат. Консультації та зустрічі триватимуть, про що заявили всі сторони.

До того ж спектр обговорюваних тем, зокрема між США і Росією, дуже широкий. Він охоплює далеко не тільки Україну. Нагадаю, що за підсумками першого раунду телефонних переговорів Путіна і Трампа вони частково узгодили свою позицію з питання, наприклад, іранської ядерної програми. Росія певною мірою (виходячи з тієї невеликої кількості публічної інформації) підтримала позицію Трампа щодо Ірану.

І в цьому сенсі стверджувати, що Путін переграв Трампа, оскільки не пішов на повне припинення вогню, а тільки на "мале" перемир'я з енергетики, не можна. Він швидше відкупився від Трампа - простіше кажучи, він здав йому Іран.

У заяві Білого дому за підсумками розмови було підкреслено, що "обидва президенти погодилися, що Іран не повинен мати можливості знищити Ізраїль". Йдеться про ядерну зброю. Тобто Росія вперше від початку війни підтвердила, що Іран не повинен володіти ядерною зброєю. Путін також сказав, що проблему іранської ядерної програми потрібно вирішувати за столом переговорів. Це саме те, чого хоче Трамп і не хочуть аятоли - їхня позиція, що вони навіть не збираються вести переговори.

Тому нам важко оцінювати те, що відбувається, тому що предметом переговорів між США і РФ є не тільки російсько-українська війна. Вважаю, що окрім питання Ірану, вони також обговорюють і відносини Росії з Китаєм і КНДР, і позиції Росії в Африці та Латинській Америці, і російську позицію в ОПЕК, і бізнес, зокрема в Арктиці, і газ, і нафту, і видобуток титану, золота і рідкісних земель.

Але для Путіна Україна має принципове значення серед усіх цих питань - усе інше вторинне. Адже він міг зняти частину військ з Донбасу, призупинивши свій наступ там, щоб утримати режим Асада в Сирії. Але він не став цього робити. Тоді як для Трампа війна в Україні - це одна з проблем, вона значуща, але не номер один.

Можна з упевненістю стверджувати, що для Путіна всі інші проєкти і питання - лише розмінна монета. Він готовий без проблем обміняти їх на більш поступливу позицію Трампа щодо України. І під час останньої телефонної розмови між ними частково це і сталося. Трамп же міг зайняти іншу позицію: не згоден на повне перемир'я - тоді отримай новий виток санкцій і збільшення поставок зброї Україні, аж до ракет "Томагавк". Однак він цього не робив. Мабуть, він задовольнився змінами позицій Росії щодо питання іранської ядерної програми.

Є певні індикатори, що ситуація може розвиватися таким шляхом. Наприклад, Трамп і люди в його оточенні явно почали відтворювати наративи російської пропаганди про те, що, мовляв, Україна на межі поразки, що Росія нібито оточила українські війська в Курській області. Багато хто це сприйняв так, наче, "американці як дурники - повірили росіянам".

Але вони не дурні. Боюся, що це усвідомлений цинічний вибір. Вони внутрішньо готові до якоїсь міри "зливати" Україну. Тобто вони готові йти Путіну на поступки в питанні України в обмін на його позицію з низки інших питань - щодо Близького Сходу, бізнес-інтересів тощо. Але в цих поступках представникам команди Трампа заважає суспільна думка.

Суспільна думка американців явно на боці України, це підтверджує безліч соцопитувань, проведених у США. І найголовніше - більшість американців зовсім не вважає, що Україна програє. За таких умов, якщо нова правляча команда США почне здавати Україну Росії, їхні громадяни їх не зрозуміють.

Але якщо картина для американської аудиторії буде виглядати інакше - що, мовляв, Україна вже майже програла, і Росія збирається її "добивати" - тоді і дії Трампа будуть сприйняті по-іншому. Тоді Трамп нібито втрутився в цю війну з позицією: "давайте Україна на все піде і все віддасть - зате війна припиниться і Путін не буде вас добивати". З такою подачею він виглядатиме для американців уже навіть нормально.

Думаю, що відтворення російських наративів про те, що у них скоро буде перемога - це може бути підготовкою американської громадської думки до поступок на адресу Росії. Я також вважаю, що операція України в Бєлгородській області, яка нещодавно розпочалася - це якраз спроба протистояти цим наративам. Зеленський не може сперечатися з Трампом, адже той ображається. Але американці ж читають ЗМІ, медіа, і в новинах вони бачать, що Україна перейшла в контрнаступ, атакуючи російську територію. Після цього твердження Віткофа, що українці вже в глибокому нокдауні, виглядають уже не так переконливо.

Тобто можливості Трампа щодо здачі позицій України не безмежні. Трамп усе-таки керує поки що демократичною країною. Там громадська думка ще має вагу. Хоча водночас потрібно розуміти, що питання зовнішньої політики, зокрема війни в Україні, американців не так цікавлять - вони не сильно за цим стежать. Тому не варто бути впевненим, що він у жодному разі не здасть позиції України.

Громадська думка всередині США - дуже важливий фактор, але не єдиний. Свою роль також відіграє і думка Європи. Хоча нинішнє американське керівництво не демонструє такої поваги до думки європейців, як це робила попередня адміністрація. Але й не можна сказати, що Білому дому зовсім наплювати на їхню позицію. Європа - потужний гравець, посваритися з ним на рівному місці не зовсім розумно. І самим американцям це навряд чи сподобається.

Є й третій фактор - позиція самої України. Якщо Київ не влаштовуватимуть ті умови, на які його штовхатимуть, він також зможе заперечити Трампу. Можливо, це буде складно, проте і Трамп, і Путін повинні мати цю можливість у голові. Тому що Україна на початку цієї війни організувала опір, притому що початкова позиція США полягала в тому, що за три дні Київ впаде. І Україна сама ухвалила рішення, що, незважаючи на шанси, чинитиме опір. Ба більше, жорстка позиція українців і України - це аргумент не тільки проти Трампа, а й той аргумент, який він може використати і проти Путіна.

Я думаю, що Путін внутрішньо готовий поступатися Трампу взагалі всім. Посваритися з Трампом він не посміє, тому що він щонайменше отримує від нього невступ України до НАТО. Адже з цього ж, за словами Путіна, війна і почалася. Тому для нього було б просто верх дурості - взяти і зараз посваритися з американським президентом, якщо той буде від нього щось вимагати. Трамп може у відповідь, навпаки, запустити процедуру вступу України до НАТО. Для Путіна це катастрофа.

Росія свою територію не може освоїти, там Сибір порожній стоїть, Далекий Схід китайці захоплюють. Виходить, борючись за зайві кілька тисяч квадратних кілометрів зруйнованих територій - посварилися з американським президентом, який був готовий відмовитися від ідеї розширення НАТО. Це було б для Путіна стратегічною поразкою, тому, я думаю, він на це не піде.

Путін намагається протистояти Трампу, намагається його купити, спокусити поступками - як політичними, наприклад, щодо Ірану, так і економічними, наприклад, участю в продажі російського газу в Європу через "Північні потоки".

Звичайно, є спокуси, яким піддає Трампа Путін. Проте Трамп хоче припинення вогню - він це ж усім пообіцяв. По-друге, і Україна, і Росія виснажені, виснажені їхні економіки, армії та населення - це об'єктивна складова процесу, яку не можна забувати. Ніхто не в змозі перемогти військовим шляхом. У цій ситуації припинення вогню і переведення конфлікту з військових рейок на дипломатичні видається досить логічним.

Тобто поки що ці переговори - це безперервний діалог і торг, у якому використовуються всі аргументи, які тільки можна знайти. Саме тому передбачити їхній результат поки що неможливо, адже історія ще не написана, вона тільки пишеться просто тут і зараз.