У Києві попрощались із Дмитром Бєндіковим. Як близькі згадують воїна і журналіста
www.rbc.ua
Tue, 25 Mar 2025 13:16:04 +0200
25 березня у Києві на Берковецькому кладовищі попрощались із журналістом і військовим Третьої штурмової роти Дмитром Бєдніковим.
Він загинув 18 березня під час виконання бойового завдання на Луганщині.
РБКУкраїна розповідає, яким був полеглий воїн і журналіст.
Яким був Дмитро Бєндіков Як Дмитра згадують друзі та колеги Яким був Дмитро Бєндіков Дмитро родом із Сіверського Донця, але згодом переїхав у Київ.
Працював у низці провідних ЗМІ, останнім часом був випусковим редактором сайту TSN, раніше керував новинними стрічками в РБКУкраїна, Деньги і Realist, працював в Новини.LIVE.
Бєндіков дуже любив читати й навіть зібрав свою бібліотеку.
Друзі відзначають його особливо гострий розум і почуття гумору, високий інтелект.
До лав Третьої штурмової бригади Дмитро долучився у липні 2024 року, на передовій отримав позивний Бен. Дмитро Бєндіков фото Світлана Панюшкіна На початку грудня Діма отримав поранення спіймав чотири уламки від скиду дрона у живіт, руку та ноги.
Півтори доби пробув на позиції, ховаючись від дронів.
Під час перезмінки дронів вийшов з позиції і пішки у броні добрався до точки евакуації, поділився колишній колега Дмитро Малишко.
Дмитро у госпіталі після поранення фото з особистого архіву Після госпіталю Дмитро повернувся на фронт, хоч колеги пропонували йому перейти на більш безпечну посаду у штабі. Бєндіков загинув на своїй малій Батьківщині Луганщині, поблизу села Надія, яке днями звільнили ЗСУ.
Разом із Дмитром полягли побратими, які вийшли з ним на штурм.
Дмитро став 102м медійником, який загинув під час війни з Росією.
Героя поховали на Алеї Слави на Берковецькому кладовищі.
Дмитро був єдиною дитиною у сімї, у нього залишилась літня мама.
Допомогти їй можна за реквізитами 4441 1111 2246 4674.
Дмитро загинув на рідній Луганщині фото 11 та Facebook/Маргарита Полякова Як Дмитра згадують друзі та колеги Друзі та колеги Дмитра поділились спогадами в память про нього.
Діма дарував дрібнички з приводу і без.
Діма був оптимістом, навіть у найгірші блекаути у 2022 році він запросив на свій день народження купу людей, щоб ми всі раптом збагнули і зараз нормальність існує.
У Діми було найкраще почуття гумору, він вмів спілкуватися мемами.
Діма був сміливим.
Він міг не служити, а отримати бронь.
Міг сидіти в штабі, але пішов до штурмовиків, написала Олена Панченко.
Також вона зазначила, що Дмитро був складним, авантюрним, завжди допомагав іншим та підтримував друзів, а ще не боявся бути дитиною.
Людина з великим серцем, почуттям гумору, пристрастю до книжок і читання, веселощів.
З таким другом поруч можна було не боятись ні злиднів, ні вибухів, бо в моменті тут і зараз було стільки тепла.
Втрати не можливо порівнювати, але я не знаю як вмістити ще одну і таку масштабну для мене.
Коли йдеш життя пліч опліч, хоч і на певній дистанції, можна обговорити будьякі теми від сердечних до великих геополітичних крінжів, написала Ольга Малевана.
Дмитро Бєндіков фото 11 Діма був дотепним, іронічним, саркастичним...
Мав добре підвішений язик і класне почуття гумору...
Любив їжачків і навіть мав одного вдома. Я сподівався, що з Дімою ми ще відзначимо перемогу у Києві, будемо сидіти і триндіти про фантастичні фільми та книжки..., написав Малишко.
На початку повномасштабного вторгнення Дмитро прихистив у себе африканського їжака Джавеліна, якого вивезли з окупації у Мелітополі.
Відправляючись на фронт він найбільше переживав за маму і свого їжачка.
Дмитро Бєндіков із їжачком Джавеліном фото з особистого архіву Діма завжди жартував.
Багато.
Навіть перебуваючи на фронті у гарячих точках.
Він багато писав про те, де, як і що відбувається навколо. Діма багато читав.
Дуже багато.
Брав книги навіть у бліндаж на передовій, коли було більшменш спокійно збагачував свій інтелектуальний потенціал.
Діма був оптимістом.
Завжди.
Навіть під безперервними мінометними обстрілами писав, що все добре, коли там вже домовляться про той мир..., написала Тетяна Лихицька.
Дмитро Бен Бєндіков фото 11 Читайте також про те, що в Києві нещодавно попрощались із добровольцем із Нової Зеландії Домініком Абеленом, який загинув ще у 2022 році.
Нещодавно ми розповідали історію братів Романа та Василя Ратушних, які загинули у боротьбі за Україну.
Під час підготовки матеріалу використали матеріали ТСН, пости Олена Панченко, Дмитра Малишка, Ольги Малеванової та Тетяни Лихицької.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБКУкраїна в Telegram.
Останні новини
більше новин