Угода – як шантаж Зеленського
glavcom.ua
Mon, 24 Feb 2025 07:14:00 +0200
Від повернення з Мюнхена у мене постійно крутиться в голові думка, що угодою, яку спочатку американці привезли в Київ, а потім зайшли в клінч з Банковою, Зеленського просто ставлять на розтяжку.
В кожному з варіантів досить серйозні ризики, в першу чергу для нього.
Підпише можна розгорнути кампанію, що здав національні інтереси.
Не підпише можна поставити на паузу військову допомогу і країну під удар Інколи американці дуже непрозоро не в лоб натякають, з ким їм комфортно співпрацювати, а з ким ні.
Заяви про вибори, диктатора, 4 звідти.
Трамп не забув Зеленському відсутність розслідування по Бурізмі і молодшому Байдену.
До питання, що у нього украли перемогу, він досі повертається.
Володимир Зеленський вперше публічно заявив, що задля миру і вступу України в НАТО готовий пожертвувати своїм президентством.
Цікава заява, причому, у відповіді на перше ж запитання журналіста.
Вона виглядає як пас для команди Трампа, яка перетворила підписання угоди про рідкоземельні ресурси на персональний шантаж Зеленського.
Взагалі, дивно, що з усіх пунктів Плану перемоги, який у вересні Володимир Зеленський возив у США, новою адміністрацією був витягнутий лише один пункт, який на даний момент жодним чином не рятує Украіну від зупинки повзучого наступу РФ нагадаю, що на деяких ділянках фронту він продовжується.
Я вже не кажу, що ця потенційна угода ніяк не зупиняє потенційне наступне вторгнення.
Бо аргумент, що на американські підприємства не зайдуть війська РФ , дуже дивний.
Бо і в Криму, і в Донецькій, Запорізькій, Херсонській областях представництва американських компаній теж були.
Сьогодні про це ще раз нагадав президент.
Отже, угода про копалини може бути лише однією із карт, які американці досі тримають під столом.
Бо навіщо тоді тиснути на Україну, якщо Росія в плані видобутку завжди зможе запропонувати більше Те, що Офіс президента ніяк не може достукатися до Білого Дому, щоб відбулась двостороння зустріч лідерів це взагалі важко назвати стратегічним партнерством, особливо в ситуації, коли одна з країн знаходиться у стані війни.
У нас, до речі, досі ніхто не відміняв жодного положення Хартії про стратегічне партнерство від 20 грудня 2008го року.
Підсумовуючи.
У Зеленського зараз дійсно непростий час, а тиск на нього зі сторони команди президента США та деяких європейських країн буде лише посилюватися.
У 2022му році Володимир Зеленський, на фоні падіння рейтингів зміг обєднати країну, те ж саме він може зробити і зараз в ситуації, коли Україні важко вже розраховувати на однозначну підтримку, емпатію та гранти.
Якщо він не обіпреться, як це було три роки тому, на українське суспільство, ми всі програємо.
Основні механізми відомі, їх не раз пропонували втілити в життя.
Перепрограмування внутрішньополітичного ресурсу створення широкої коаліції в Раді з відповідними повноваженнями в уряді.
Посилення дипломатичного корпусу.
Кадрові зміни у відповідних органах, які, прикриваючись лояльністю, є малоефективними.
Заміна корегування ключових гравців на американському треку.
Ініціювання створення великого Оборонного союзу де основою стануть Велика Британія, Польща, Чехія, країни Балтії, Данія, Швеція, Норвегія.
Це могло б стати основою для розшивання і формулювання подальшої стратегії України.
Бо тактика, що якось воно буде, яка не раз спрацьовувала, очевидно, уже точно не для нинішніх часів.
Останні новини
більше новин