Серед нових призначень і гучних заяв 45-го і 47-го президента США Дональда Трампа майже непоміченою залишилася одна важлива перестановка в Білому домі. 

Разом із Трампом в Овальний кабінет повернувся 7-ий президент Ендрю Джексон. Звісно, не особисто – такі дива поки не в змозі демонструвати навіть Трамп, попри все його магічне мислення. А у вигляді портрета на стіні ліворуч від столу "Resolute", сидячи за яким перші особи підписують всі доленосні документи.

Зміна портретів на стінах Овального кабінету – подія, здавалося б, пересічна. Якщо не знати, що місце за своєю спиною кожний новообраний президент довіряє лише тим своїм попередникам, на яких хоче бути (або здаватися) схожим.

Розповідаємо історію Ендрю Джексона, першого в американській історії президента-популіста, якого Трамп вважає "одним із найвеличніших".

За спиною президентів

Портрет Ендрю Джексона вже гостював на цьому ж місці в Овальному кабінеті під час першої президентської каденції Трампа. Після перемоги на виборах 2020-го Байден відправив Джексона подалі від очей. А його місце посів Бенджамін Франклін, просвітитель й основоположник американської дипломатії, відомий широкому загалу своїм портретом на 100-доларовій банкноті.

І ось чотири роки по тому відбулася нова переоцінка цінностей. Причому в буквальному сенсі, якщо згадати, що портрет Джексона прикрашає собою купюру номіналом 20 доларів.

Трампу лестить порівнювати себе з величним попередником. "Ще в роки революції Джексон уперше зіткнувся з пихатою елітою і кинув їй виклик… О, Ендрю, я знаю це почуття", – захоплюється він 7-им президентом США.

Сучасники любили малювати Джексона на карикатурах з мітлою – натякали на його обіцянки "вичистити авгієві стайні Вашингтона" від корупціонерів і бюрократів. Що це як не прямий референс обіцянок Трампа "осушити вашингтонське болото".

Утім, Джексон цікавий не тільки в контексті Трампа і трампізму, а й сам по собі.

Ендрю Джексон переміг на виборах 1828-го, що стали одними з найбрудніших в американській історії. Серед інших гріхів йому закидали викрадення чужої дружини. Джексон справді одружився з Рейчел Робардс ще до того, як її розлучення з першим чоловіком набрало законної сили, про що закохані, за їхніми словами, не знали. Історію їхнього шлюбу, що тривав 37 років, описав Ірвінг Стоун у романі "Перша леді, або Рейчел і Ендрю Джексон".

[BANNER5]

Про нього напередодні вступу на посаду президента жартували друзі: "Ендрю дзвенить, як мішок із монетами". Йшлося не про його багатство, а про осколки куль у його тілі після дуелей. Історики порахували, що дуелей було щонайменше 13.

Джексон став першим американським президентом, на якого вчинили замах і який дивом уцілів – обидва пістолети зловмисника дали осічки.

"Поборник поширення свободи і демократії навіть на найбідніших білих, Джексон був нерозкаяним рабовласником. 

Сентиментальна людина, яка врятувала на полі бою індіанську сироту і взяла її на виховання в свій дім, Джексон був відповідальним за виселення індіанських племен з їхніх споконвічних земель. 

Ворог фінансових еліт зі східного узбережжя і непримиренний опонент Банку Сполучених Штатів, який він вважав бастіоном корупції, Джексон також обіцяв померти, якщо буде потрібно, щоб зберегти владу і престиж центрального уряду", – писав американський історик Джон Мічем в біографії Джексона "Американський лев".

Як "Старий Горіх" став президентом

Яким має бути зразковий американський президент очима Трампа?

"Його не можна порівняти з попередниками – наприклад, із батьком і сином Адамсами – найосвіченішими людьми. Томас Джефферсон теж, я думаю, жахнувся би, дізнавшись, що президентом стала така людина, як Джексон. 

Він не був освічений, за ним не стояла відома сім'я, він не був знайомий зі структурою уряду. Ендрю Джексон став політиком, не знаючи політики, і став генералом, не маючи уявлення про військове мистецтво", – характеризує Джексона інший його біограф, професор Роберт Реміні.

[BANNER1]

Проте майбутній лідер нації, високий і блакитноокий хлопець на ім'я Ендрю, син ірландських іммігрантів-фермерів, завжди готовий був вплутатися в бійку. Він із дитинства засвоїв, що розраховувати може лише на себе. Батько помер до його народження, мати – коли йому було 15. 

Під час Війни за незалежність 13-річний Ендрю потрапив у полон. За американською міфологією, коли хлопець відмовився чистити британському офіцеру чоботи, той ударив його шаблею, поранивши ліву руку і порізавши голову.

Літографія 1876 року, на якій Ендрю Джексон захищається від британського офіцера під час Війни за незалежність

Після звільнення з полону Джексон кілька років вивчав право в коледжі, згодом отримав посаду прокурора в глушині Північної Кароліни. Займався переважно тим, що вибивав для кредиторів борги. Водночас спекулював землею, рабами й кіньми і став у місцевій громаді настільки шанованою людиною, що його обрали до Конгресу Сполучених Штатів.

Тодішній колега Джексона в Конгресі, а згодом міністр фінансів Альберт Ґаллатін згадував про нього як про "високого, довготелесого, незграбного типа в сюртуку з фалдами, зв'язаними шкірою вугра... з манерами неотесаного лісника".

Згодом Джексон повертається з Вашингтона додому. Там він стає членом Верховного суду штату Теннессі та очолює місцевих ополченців, за що отримає звання генерал-майора. Першою його військовою кампанією стала битва з індіанським племенем крик, яке жило на південь від Теннессі. Ополченці розгромили індіанські загони, і ті змушені були віддати білим поселенцям дві третини своїх земель.

[BANNER2]

До свого Ватерлоо – битви з англійцями при Новому Орлеані в січні 1815-го – генерал Джексон прийшов із прізвиськом Old Hickory – "Старий Горіх". Саме Новий Орлеан зробив його національним героєм. Англійці втратили в тому бою 2 тисячі вояків, американці – 13 убитих і 39 поранених.

У 1822-му в нашвілльській газеті з'явилася стаття: "Великі перегони! Приз, через який тривають перегони, – крісло президента... Чотири штати вже посилали своїх шкап. Чому б Теннессі не виставити свого жеребця? І якщо так, нехай він зветься Old Hickory..."

До честі Старого Горіха, здався він не відразу.

"Чи вважають вони, – дивувався він, – що я такий безпросвітний бовдур і готовий вважати себе придатним для посади президента Сполучених Штатів? Ні, сер; я знаю, на що придатний. Я можу командувати групою людей у жорсткій манері, але цього замало для президента".

Утім, незабаром він таки дозволив себе вмовити. Так само, як Трамп у 2016-му і у 2024-му, свою виборчу кампанію Джексон будував на протиставленні себе і тодішньої політичної еліти країни.

Перша його спроба взяти Білий дім закінчилася невдачею. Внаслідок "договорняка" інших претендентів переміг Джон Квінсі Адамс. 

Джексон взяв реванш за чотири роки. На наступних виборах 1828-го він переміг як перший в історії кандидат від створеної ним Демократичної партії.

[UPCLUB]

Електоральна революція за 200 років до Трампа

4 березня 1829 року Ендрю Джексон міг спостерігати своїх виборців у всій красі. Багато хто з них подолав шлях у сотні миль до Вашингтона, щоб стати свідками інавгурації нового президента. 

Після присяги Джексона в Капітолії натовп його фанатів рушив у бік Білого дому, прорвався через ворота і заповнив Східну залу, де мав відбутися урочистий прийом.

"Коли офіціанти намагалися увійти до вітальні з напоями для прийому, натовп все розхапував. Барильця апельсинового пуншу з додаванням міцних спиртних напоїв, щойно їх винесли з комори, негайно перекинули. У загальному звалищі люди трощили кришталь і фарфор. Нарешті діжки пуншу, вино і морозиво винесли на галявину, сподіваючись на те, що вони виманять натовп з особняка, і це спрацювало. Чоловіки стрибали за здобиччю з вікон, а діти билися, забираючи одне в одного морозиво і напої... Настало нове демократичне століття", – у своїй "Короткій історії США" описував події того дня історик Роберт Ріміні.

Ендрю Джексон став президентом Америки фермерів, ремісників і торговців, які отримали право голосувати після того, як один за одним штати почали встановлювати загальне виборче право. Відтепер голосувати міг кожний білий дорослий чоловік, незалежно від доходу, статусу і походження капіталу. Країна тепер належала їм і саме вони стали виборцями Джексона.

Його попередники-просвітителі хотіли, щоб американці спочатку здобули освіту, а вже потім – право брати участь у голосуванні. Джексон вважав інакше: освіта зачекає, а спочатку скасування цензу на участь у виборах. 

Змінився не лише склад виборців, а й їхні обранці. І не тільки в Білому домі, а й по всій вертикалі влади.

Француза Алексіса де Токвіля, автора історико-політичного трактату "Демократія в Америці", наприкінці 1820-х вразило побачене на засіданнях Конгресу.

"При відвідуванні палати представників у Вашингтоні, – писав він, – вражає вульгарна поведінка учасників таких високих зборів. Буває, що серед усіх присутніх не знайдеться жодного гідного. Майже всі вони – люди темного походження, чиї імена не викликають в розумі жодних асоціацій. Здебільшого це сільські юристи, ділки, а то й люди з нижчих верств суспільства". 

Про новий тип політиків писала й американська преса. Газета New York Tribune розповідала про депутата від "забутого куточка в Огайо" Вільяма Сойєра. О першій годині дня він залишав своє місце в залі засідань Конгресу і йшов до вікна обідати. Розгортав газетний згорток і витягував звідти ковбасу. Він пожирав ковбасу, обтрушував крихти, викидав газету і повертався на своє робоче місце. Ось новий тип законодавця, який тепер засідає в Конгресі, – жахалися журналісти.

[BANNER3]

Бунт проти еліт, переселення індіанців і війна з центральним банком

"Джексонівська демократія" – так називають історики політичну систему, побудовану "Старим Горіхом" за два його президентські строки.

Багато що в історії США тоді сталося вперше. 

Джексон першим з американських президентів запровадив поняття "особисті радники" і "кухонний кабінет", що часто підміняв собою федеральний уряд.

Як і Трамп, Ендрю Джексон мав складні стосунки з американськими медіа. На карикатурі 1824 року генерал Джексон відбиває нападки преси

З тим самим завзяттям, з яким Трамп сьогодні взявся за нелегальних мігрантів з півдня, його кумир Джексон займався "індіанським питанням".

1830-го він підписав Removal Act – закон про переселення індіанців. Індіанців із Південно-Східних штатів відселяли на необжиті землі на захід від річки Міссісіпі. На що це перетворилося, розповідає історія індіанців черокі. Вони були оточені, а потім відправлені на захід "дорогою сліз" завдовжки 1300 кілометрів. Майже 18 тисяч черокі переселили з рідних земель, з них щонайменше 4 тисячі померли дорогою до нових місць.

Чи не досвідом Джексона надихався Трамп, коли пропонував переселити мешканців Сектора Гази в невідомому напрямку? І чи можна бути впевненими, що він на цій модерністській ідеї зупиниться і не запропонує завтра переселити всіх українців у Гренландію, а гренландців – у Панаму?

"Дорога сліз" індіанців племені черокі, які вимушені були покинути свої землі

Ще одним винаходом Джексона, яким залюбки користується сьогодні Трамп під час кадрових "чисток" у всіх держструктурах, стала "spoil system" – розподіл здобичі. Переможець виборів розставляє своїх людей за принципом особистої лояльності та в нагороду за підтримку під час виборчої кампанії.

За перші вісімнадцять місяців при владі Джексон звільнив кожного 11-го держслужбовця, пояснюючи це тим, що так знищує бюрократію.

Ще одна війна на знищення, яку вів Джексон, – з Другим банком США, який на той момент виконував у країні функції Центрального. Що спонукало Джексона до цієї війни? Як стверджують його біографи, причина була в його особистій недовірі до банківських спекуляцій і паперових грошей. Виною тому – досвід, який він пережив у молодості, коли ледь не потрапив до боргової в'язниці.

Ендрю Джексон руйнує національний банк, голова якого зображений у ролі диявола. Літографія 1833 року

"Банк намагається вбити мене, але я вб'ю його!" – казав Джексон. За вказівкою президента міністр фінансів вилучив із Другого банку депозити уряду і розмістив їх у "банках-улюбленцях". Зрештою це обернулося важкою фінансовою кризою 1837-го року.

"Ви – кубло гадюк і злодіїв. Я вирішив вигнати вас і клянуся Вічним: я вижену вас!" – за легендою, Джексон звернувся з такою промовою до керівників Центрального банку. Фраза, яка могла би стати перлиною колекції афоризмів Трампа в Truth Social.

Щоправда, на відміну від Джексона, який все життя справді воював – з англійцями, індіанцями та Центральним банком, – Трамп поки що робить це переважно в своїй соцмережі. З бойовими подвигами якось не склалося. Під час війни у В'єтнамі він, наприклад, отримав п'ять відстрочок від призову – чотири як студент і одну через п'яткову шпору.

***

На відміну від більшості президентів США позаминулого століття, про яких сьогодні згадують хіба що на уроках історії або коли розплачуються готівковими доларами, Джексон регулярно з'являється в гарячих новинах. 

Археологи виявили на території його садиби "Ермітаж" у Нешвіллі, штат Теннессі, цвинтар із могилами рабів, працю яких він використовував.

[BANNER4]

За Обами і Байдена Джексона хотіли "посунути" з двадцятидоларової банкноти, замінивши його зображенням афроамериканки-аболіціоністки Гаррієт Табмен.

Демонстранти під час "війни пам'ятників" намагалися скинути з п'єдесталу його кінну статую в Лафайєт-сквері поруч із Білим домом. 

На початку 2020-х про Джексона в США дедалі частіше згадували не як про воєначальника і реформатора, а як про рабовласника і гонителя індіанців.

Аж допоки він тріумфально не повернувся до Овального кабінету – цього разу як alter ego Трампа. Такий собі американський римейк "портрета Доріана Грея", що має взяти на себе всі минулі та майбутні гріхи свого спадкоємця в Білому домі, залишивши тому лише подвиги, звитягу та вічне життя в історії.

Михайло Кригель, УП