Країна для боротьби. Країна для життя
www.pravda.com.ua
Sat, 01 Feb 2025 05:30:00 +0200
У лютому 2025го виповниться три роки повномасштабній воєнній агресії РФ проти української держави.
За цей час Кремль так і не досяг більшості цілей, які переслідував у лютому 2022го.
Росія не зуміла захопити Україну чи більшу її частину.
Росія не спромоглася знищити український військовий потенціал.
Росії не вдалося домогтися нашої капітуляції і посадити в Києві власних маріонеток.
Але, на жаль, де в чому ворог таки досяг успіху сьогодні Україну неможливо позиціонувати як країну, комфортну для життя.
Як пострадянську success story та привабливий взірець для наслідування.
У 2000х та 2010х вважалося, що успішна, реформована й демократична Україна зможе стати орієнтиром для всього пострадянського простору.
Для Путіна та інших автократів це був серйозний виклик. Проте, розвязавши масштабну бійню на нашій землі, Кремль практично нейтралізував цю загрозу.
На третьому році великої війни Україну за кордоном можуть жаліти, Україні можуть співпереживати, Україну можуть підтримувати.
Але при цьому іноземна публіка не має бажання повторити наш шлях і опинитися на нашому місці.
Навпаки, друзі Кремля в інших країнах охоче наводять Україну як антиприклад.
Особливим цинізмом відзначилася правляча Грузинська мрія 2024го для передвиборних банерів у Сакартвело було використано фотографії зруйнованого Маріуполя з написами Ні війні та перекресленими номерами опозиційних партій.
Як не прикро, але ця аморальна маніпуляція справді працює.
BANNER5 Звісно, війна з Імперією зла оточила нас героїчним ореолом, і тепер Україну можна позиціонувати як ідеальне місце для боротьби.
Для людей пасіонарного складу це безперечний плюс.
Ваше уявлення про щастя Боротьба так полумяний революціонер Карл Маркс відповів на запитання анкети, складеної його доньками.
Сьогоднішня Україна є ідеальною країною для справжніх воїнів.
Для тих, хто все життя мріяв боротись проти зла зі зброєю в руках.
Для тих, кого завжди надихали захоплюючі історії про героїв із далекого минулого.
Для тих, кому необхідно постійно насичувати свою кров адреналіном, відчувати свою силу та долати лютих ворогів. У мирних та впорядкованих країнах Заходу таким людям було б нелегко знайти себе.
Однак в Україні після 24.02.2022 із цим проблем немає головний фронт планети проходить саме тут.
Сьогоднішня Україна ідеальна країна і для тих тилових активістів, котрі вважають російське вторгнення Божим даром.
Для людей, які багато років виборювали можливість власноруч творити історію.
Після 24.02.2022 вони можуть діяти й не зважати ані на чужу думку, ані на демократичні принципи, ані на вітчизняну Конституцію. У правових країнах Заходу така свобода дій була б немислимою.
Але в Україні будьякі правові норми підміняють військову доцільність або те, що вважається військовою доцільністю.
Проте країна, ідеальна для боротьби, не здатна залучити надто багатьох.
Більшість представників виду Homo sapiens не схожі ні на покійного Карла Маркса, ні на нинішніх українських активістів.
Вони не бачать щастя у боротьбі.
Вони не хочуть творити історію та боротися з екзистенційними ворогами.
Їхній ідеал приземлене обивательське життя.
Будинок.
Сімя.
Діти.
Гроші.
Їжа.
Випивка.
Секс.
Покупки.
Розваги.
Комфорт.
Затишок.
Достаток.
BANNER1 Люди такого типу становлять більшість у будьякому сучасному суспільстві.
А у будьякому демократичному суспільстві вони становлять більшість виборців і багато в чому визначають державну політику.
Винятком виглядає хіба що Ізраїль кінця 1940х держава, створена емігрантамипасіонаріями, які спочатку їхали до Землі Обітованої не заради спокійного життя, а заради боротьби. Але й тут є одне суттєве але.
Протягом ізраїльської історії за межами єврейської держави мешкало більше євреїв, ніж у самому Ізраїлі.
Оскільки євреї не відрізняються від будьякого іншого народу серед них також переважають не воїни і не борці, а звичайні обивателі.
Останнім часом вітчизняні пасіонарії часто дорікають співгромадянам за недостатню жертовність і неготовність боротися за Україну.
Але якби на місці сьогоднішніх українців опинилася будьяка європейська нація, то чи варто було б очікувати від неї більшої самовідданості Чи можна розраховувати, що для більшості сучасних німців, французів, італійців, австрійців, чехів чи навіть поляків пріоритетом виявиться саме боротьба, а не тихе обивательське життя Зрозуміло, що ні.
Соцопитування, проведене в Німеччині два роки тому, показало, що в разі ворожого вторгнення лише кожен десятий громадянин ФРН 11 збирається захищати Батьківщину зі зброєю в руках.
Кожен третій 33 намагатиметься продовжити своє звичайне життя, наскільки це буде можливо.
А майже кожен четвертий 24 постарається якнайшвидше покинути країну. Аналогічне соцопитування, проведене в сусідній Польщі наприкінці 2023го, теж не потішило своїми результатами.
Лише 15,7 респондентів заявили, що в разі ворожого нападу приєднаються до Війська Польського.
А 37,4 воліли б негайно евакуюватись у безпечне місце.
При цьому варто враховувати, що під час таких опитувань не всі респонденти відповідають чесно частина з них, напевно, перебільшила власну готовність боротися за праву справу.
BANNER2 Цілком природно, що в розпал повномасштабної війни відтік непасіонарного населення з України триває.
Про це повідомляє сервіс Опендатабот із посиланням на офіційні дані Держприкордонслужби. У 2023 році різниця між тими, хто виїхав з країни і повернувся назад, склала 134 тисячі осіб.
2024 року зза кордону не повернулися вже 443 тисячі українців та українок.
А загалом за три роки великої війни ця цифра сягнула трьох мільйонів майже стільки ж, скільки за 11 років, що передували повномасштабному вторгненню.
І, звісно, серед неповернених переважають люди, які надають перевагу приземленому обивательському життю, а не боротьбі.
Загрозливі темпи депопуляції зберігаються, незважаючи на те, що значна частина громадян не може залишити Україну легально.
І якщо в довгостроковій перспективі Україна залишиться країною для боротьби, то доведеться закрутити гайки ще тугіше. Наприклад, рано чи пізно треба буде закрити кордони для підлітків чоловічої статі щоб вони превентивно не виїжджали з України до досягнення вісімнадцятиріччя.
А згодом може виникнути питання про обмеження виїзду для фертильних жінок щоб вони народжували не маленьких європейців, а майбутніх борців за українську справу Альтернатива подібному сценарію перетворення України на країну для життя, а не для перманентної боротьби.
Очевидно, що до завершення активних бойових дій це неможливо.
Однак закінчення гарячої фази війни умова хоч і необхідна, але явно недостатня.
Ми не станемо країною для життя, якщо після припинення вогню в Україну не повернеться справжня безпека.
Ми не станемо країною для життя, якщо над Україною висітиме загроза відновлення російської агресії будьякої миті.
І ми точно не станемо країною для життя, якщо в Кремля залишаться можливості безкарно знищувати та руйнувати українське життя.
Михайло Дубинянський
Останні новини
більше новин