Захоплення Толстим і Достоєвським в Європі і на Заході загалом є, і воно нікуди не поділося навіть із початком повномасштабного вторгнення російських військ в Україну.

Перша реакція на цей виклик – бажання активніше просувати на європейські, і загалом зарубіжні аудиторії інформацію про жахливе споконвічне поєднання російської культури і російської військової агресії. Наприклад, показувати їм такі фільми, як «СВО: війна і мир».

Втім, в мене особисто є дуже великі сумніви щодо того, що європейські інтелектуали підтримують «людожерську культуру» лише через свою необізнаність, а не демонструють таким чином свою недвузначну позицію щодо «необхідності зрозуміти людожера», діючі чітко за настановами автора «Злочину і кари», релятивізуючи зло.

Наведу лише один приклад.

Шість років тому австрійський письменник Петер Гандке отримав Нобелівську премію з літератури «за впливову роботу, яка з мовною цілісністю досліджує периферію та специфіку людського досвіду».

Це нагородження викликало неабиякий скандал, тому що австрійського письменника звинувачують у підтримці Слободана Мілошевича та у запереченні воєнних злочинів, скоєних сербською армією в Боснії.

Хандке, зокрема, заперечував геноцид у Сребрениці та жертви серед цивільного населення Сараєва під час сербської облоги міста.

Щодо Сребрениці письменник заявляв, що «це (масові вбивства) роблять усі сторони».

А ще говорив, що «мусульмани у Сараєво самі себе вбили, щоби скомпрометувати сербів».

І, нарешті, виступаючи на похоронах Мілошевича, Гандке назвав його «досить трагічною людиною».

Журналісти світових медіа, включаючи ВВС та CNN, які працювали у Боснії під час війни, виступили проти нагородження письменника.

Албанія, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Північна Македонія, Косово та Туреччина бойкотували церемонію вручення Нобелівської премії.

Шведка Крістіна Доктаре, яка отримала Нобелівську премію миру в 1988 році як співробітник миротворчих сил ООН, повернула це престижне визнання на знак протесту.

Під час вручення премії, у шведській столиці відбувся протест представників кількох боснійських громадських організацій.

Втім, Нобелівський комітет став на захист свого рішення стосовно присудження премії Петеру Гандке зазначивши, що потрібно розрізняти особистість та її літературну творчість.

Близько 120-ти німецьких письменників, перекладачів і митців підписали відкритого листа до Академії на підтримку нобелівського лауреата. Усю критику на його адресу вони назвали «пропагандою проти Гандке» і «кошмарними інсинуаціями».