Покарання за помилки генералів та офіцерів не повинно руйнувати армію
www.pravda.com.ua
Thu, 23 Jan 2025 11:15:00 +0200
Сьогодні ми бачимо публічне затримання ураїнсьих офіцерів.
Їм інримінують низку звинувачень, повязаних із неналежним вионанням службових обовязів. Вражає те, я відбулося саме затримання та засідання в суді.
Вражає ставлення до офіцерів.
Хочеться вірити, що суд підійде до цих справ обєтивно та виважено.
Глибоо розбереться з усіма причинами та наслідами.
Будуть зроблені правильні виснови в інтересах підвищення нашої боєздатності.
Та що на меті справді розібратись і поращити війсьову систему.
Виправити помили, а не призначити райніх у наших поразах. Засудження генералів та офіцерів під час війни за недбалість та прорахуни в ухваленні рішень сьогодні набуло гостроти.
Наслідом може бути я позитив, та і негатив для війсьа, держави та раїни в цілому. За правильного підходу засудження можуть зміцнити правосуддя.
Одна вони можуть і послабити фронт.
З одного боу, це сигнал іншим про те, що треба нести відповідальність, а з іншого підрив довіри між армією та державою, зниження війсьового духу та ефетивності омандування. Якщо говорити про негатив, то, поперше, засудження омандирів може суттєво підірвати моральний дух, створити атмосферу страху серед інших офіцерів і генералів.
У результаті, через побоювання римінальної відповідальності за можливі помили, війсьові лідери можуть униати рішучих дій, що таі необхідні сьогодні.
Це може знизити ініціативність і готовність брати на себе відповідальність у ритичних ситуаціях.
Тут необхідно памятати, що війна це сфера постійної невизначеності, хаос, де неможливо прорахувати всі насліди, а помили є неминучими. Під час війни у Вєтнамі армія США зітнулася зі значною ритиою за невдачі, одна масштабних судових процесів проти омандирів не було.
Вище омандування унило прямого переслідування генералів та старших офіцерів, бо стратегія ведення війни виявилася хибною.
Натомість зусилля були зосереджені на аналізі помило, щоб не допустити їх у майбутньому. Ящо ми будемо арати наших офіцерів за ожне хибне рішення, це може вилиати ефет заморожування, оли омандири будуть ухилятися від ініціативи, побоюючись наслідів.
Це особливо небезпечно в умовах, оли росіяни діють агресивно й непередбачувано, оли зброя, способи дій і татиа змінюються та швидо, що перемагатиме той, хто швидше адаптується до нових умов.
Іншими словами, той, хто не боїться помилятися. Подруге, війсьовослужбовці можуть сприймати таі дії я несправедливість.
Це своєю чергою підриватиме довіру до системи правосуддя та політичного ерівництва держави. Потретє, під час війни омандири, лідери є лючовими фігурами, і будьяі зміни чи усунення з посад можуть дестабілізувати омандні ланцюги.
Особливо, ящо немає раще підготовлених замін, а з цим у нас точно тепер є проблема.
Почетверте, ворог може і буде виористовувати ці історії у своїй пропаганді.
У його руах вони можуть стати потужним інструментом для деморалізації я наших війсьових, та і суспільства загалом. Нарешті, засудження на основі недостатньо обґрунтованих звинувачень може стати небезпечним прецедентом і приладом полювання на відьом.
У воєнних умовах нерідо буває дуже важо обєтивно оцінити, чи міг омандир вчинити інаше. Часто притягнення війсьових до відповідальності може бути зумовлене не реальними злочинами, а політичними цілями.
Війна це час, оли уряд стиається з велиим тисом суспільства.
У пошуах винних влада може виористовувати суди я інструмент задоволення громадсьої думи, навіть ящо це шодить армії. Приладом того, я політично мотивоване переслідування війсьових може мати атастрофічні насліди, є Сталінсьі чисти, під час яих було знищено значну частину омандного сладу Червоної армії.
Багато талановитих офіцерів були репресовані, що значно послабило боєздатність раїни в перші рои війни. Говорячи про позитивний ефект, який можуть створити прецеденти засудження командного складу, варто зазначити таке.
Перше, притягнення до відповідальності командирів може продемонструвати, що навіть у сладні часи існує верховенство права, а посадові особи несуть відповідальність за свої дії або бездіяльність.
Друге, ящо йдеться про реальну недбалість або злочинну бездіяльність, це може стати сигналом для інших офіцерів діяти відповідально і чесно.
При цьому громадяни, яі вимагають справедливості, можуть відчути, що їхні вимоги враховують, а держава діє в інтересах суспільства. Так під час війни в Лівані в 2006 році омандувач сухопутних війсь Ізраїлю Уді Адам став обєтом ритии за нерішучість і неефетивне ерівництво.
Хоча він не був притягнутий до римінальної відповідальності, його відстава стала уроом для інших омандирів система поазала, що недбалість чи помили в плануванні мають насліди.
Це дало поштовх для реформ, що зміцнили обороноздатність Ізраїлю. Зараз Ураїна переживає історичний момент, оли ефетивність і прозорість війсьової системи визначають її майбутнє.
Тому, ящо війсьове ерівництво буде нести відповідальність за свої дії, це зміцнить довіру людей до держави й армії.
Третє і найголовніше.
Знову ж таи за умови правильного підходу, ящо процес є прозорим і справедливим, це може сприяти вдосоналенню системи омандування та зменшенню ризиу повторення помило. Приміром, у багатьох раїнах воєнні прорахуни аналізують після завершення онфліту, оли можна оцінити події без емоційного навантаження.
Це дозволяє розмежувати злочинну недбалість і окремо стратегічні прорахуни. В ході Першої світової війни британсього генерала Дугласа Хейга широо ритиували за величезні втрати під час битв на Соммі та Пашендейлі.
Його звинувачували у виористанні неефетивних, застарілих тати, що оштувало життя сотням тисяч солдатів.
Одна судового переслідування не було.
Лише після війни уряд провів оціну його дій і визнав, що деяі рішення, хоч і суперечливі, були єдино можливими в умовах тогочасної війни. У війні проти Росії за незалежність та існування Ураїни на перший план виходить не лише бойова міць, але й здатність ефетивно ерувати війсьами та ухвалювати правильні рішення.
При цьому є ритично важливим вміння вчитися на помилах. Проблема слабих управлінсьих здібностей частини генералів і старших офіцерів часто обумовлена недоліами війсьової освіти та системними проблемами.
А це є вилиом для держави, для нас.
Відповідно, в таих ситуаціях нам треба діяти тільи та, щоб зміцнювати війсьо, а не руйнувати його. Проблеми війсьової освіти і підготови У багатьох арміях світу професійна підготова лідерів омандирів є основою бойової ефетивності війсьа.
Ураїна, я і багато інших пострадянсьих раїн, успадувала систему війсьової освіти, орієнтовану на радянсьі підходи, яі часто ігнорують гнучість, сучасну татиу, ритичне мислення та ініціативність. Війна, яа триває з 2014 роу, а особливо з 2022 роу, продемонструвала нагальну потребу змінити ці підходи. Ізраїль, перебуваючи в стані постійної війни, зробив війсьову освіту одним із пріоритетів.
В ізраїльсьій армії омандири навчаються діяти автономно, ухвалювати рішення в умовах невизначеності та нестачі ресурсів.
Наприлад, офіцери Ізраїлю систематично проходять яісні урси підвищення валіфіації навіть під час воєн. Важливим елементом є обмін досвідом після ожного бою, ожної операції, щоб мінімізувати повторення помило.
Тому нам необхідно запровадити тау систему війсьової освіти та підготови, яа фоусується на сучасній татиці, управлінні ресурсами в умовах дефіциту та розвиту ініціативності на всіх рівнях омандування. Нам необхідно навчатися під час війни, навчатися постійно і яісно.
Ми маємо регулярно проводити тренінги для омандирів просто на фронті, де можливий обмін досвідом і розбір реальних ситуацій.
Особливо важливим є виористання досвіду раїн НАТО, щоб оновлювати підходи в навчанні та формувати нову learning culture у війсьу.
Детальніше можна прочитати тут. Працювати над помилами, а не арати за них Під час війни навіть найращі омандири припускаються помилок, особливо в умовах дефіциту ресурсів або переваги противниа в чисельності. Помили потрібно аналізувати, але поарання за них не повинно руйнувати армію. Після провалу операції в Сомалі в 1993 році битва в Могадішо війсьове омандування США не арало офіцерів.
Натомість було проведено масштабний аналіз, внаслідо яого америанці переглянули свої татичні підходи до проведення спецоперацій.
Це дало змогу унинути подібних прорахунів у майбутньому.
Про Аналіз післядії After Action Review, AAR в нас тільи лінивий ще не говорив.
Нам просто врай необхідно виористовувати цей інструмент на всіх рівнях.
Після ожного бою, ожної операції треба створювати групи, омісії, щоб проаналізувати дії омандирів, визначити причини успіхів і невдач. Що стосується римінальних справ, то їх мають відривати лише у випадах свідомої службової недбалості або зради, а не через прорахуни в сладних умовах. Ну й останнє, але не менш важливе.
Необхідно забезпечувати офіцерів ресурсами, техніою та інформацією, щоб вони могли успішно вионувати завдання.
Бра оординації, низьий рівень взаємодії між підрозділами або навіть омандуваннями призводить до нерозуміння цілісної артини, а відта загрози, що веде до недостатньо ефетивних дій. Зміцнення довіри між армією та державою Довіра між війсьовими та політичним ерівництвом є фундаментальною основою успіху на війні.
Ящо омандири бояться політичних переслідувань, службових розслідувань, поарань за помили, це руйнує боєздатність армії. Під час Другої світової війни Вінстон Черчилль навіть у найритичніші моменти не руйнував довіру до генералів.
Коли британсьі війсьа зазнали порази у Франції в 1940 році, Черчилль не звинувачував омандування, а зосередився на онсолідації зусиль для майбутнього онтрнаступу. Тому нам раще спрямувати зусилля на те, щоб розповісти суспільству про всю сладність війни.
Політичне ерівництво має пояснювати людям, що помили під час війни неминучі, але вони не означають зраду чи недбалість. Таож треба обєтивно аналізувати дії омандирів, щоб розуміти прорахуни на вищому рівні.
Потрібно не перетворювати це все на судилища, а надто публічні, принижуючи гідність своїх воїнів і даючи ворогу можливість доєднатись до цього. Важливо таож нагороджувати успішних омандирів та демонструвати визнання їхнього внесу.
Це мотивує інших військовослужбовців працювати яісно. Я висново, Ураїна має уніальний шанс трансформувати свою армію під час війни.
Необхідно памятати, що сила війсьового ерівництва залежить не лише від професіоналізму, але й від довіри до нього. Карати за прорахуни під час війни, а особливо без глибоого аналізу це ризиована стратегія, яа може послабити бойовий дух і омандну ефетивність. Замість цього варто інвестувати у війсьову освіту, аналіз помило і зміцнення довіри між державою, армією та суспільством.
Тільки таим чином можна побудувати армію, здатну не лише перемагати, а й забезпечувати мир на десятиліття вперед.
Сергій Собко Джерело
Останні новини
більше новин